Амінь

Якось теплою осінню 2023 року з нами на операцію вперше виїхали високі представники командування. Три полковники в новенькому мультикамі з модними автоматами і модними «глоками» на поясі, на службовому паджеро з водієм-капітаном.

Насамперед вони демаскували позицію, прилетівши до нас на повному ходу, піднімаючи тонни сірого пилу з висохлого на сонці поля. Запаркувалися як біля торгового центру, щоб було зручно, а не непомітно.

Насамперед почали стріляти – їхній капітан, вперше взявши автомат з КЗЗ (кімната зберігання зброї), вирішив щось там потягнути, загнав патрон в патронник і натиснув на спусковий гачок. При звуці пострілу всі розбіглися по своїх вогневих точках, а капітан сховався в «паджеро». Слава богу, ні в кого не влучив.

Безпілотники викликали у командування здивування, вони ніколи їх не бачили до цього, хоча воювали ми під цим командуванням вже півтора року: «Ого! І ця херня полетить?.. А навіщо літаку хвіст, адже це зайва вага?..»

Настала ніч, на небі запалилися зірки, і полковники зіграли ракетну тривогу, прийнявши проліт супутників старлінк по небосхилу за атаку «Іскандерів».

Під ранок до нас приїхали ще полковники з ОТУ, яких ніхто не повідомив, що наш підрозділ буде працювати з цієї позиції, зате хтось із сусідів настукав, що тут якась «самодіяльність» - дрони запускають. З командуванням з ОТУ нам довелося самим з'ясовувати стосунки, доводячи, що у нас БР на цей район; наші полковники розсудливо пішли курити в ліс, щоб не відповідати за свої особисті проколи з проходженням команд при підготовці операції.

Тоді все закінчилося благополучно: ми добре відпрацювали, вразили цілі, а полковники були дуже задоволені «виїздом на природу», тому що з часів закінчення училища ніде далі кабінетів і плацу не бували.

Ось так у нас все працює. На всіх рівнях. Вище командування погано розуміє особливості бойової роботи підрозділів і взагалі особливості сучасної війни. Вище політичне керівництво так само погано знає, що таке армія, війна, новітні технології та оборонно-промисловий комплекс, покладаючись у цьому на вище командування, яке також нічого не знає (див. пункт перший). Населення так само далеке від війни, армії, військової промисловості, як і високе політичне керівництво, і покладається в цьому на наших високих «вождів», які в свою чергу покладаються на високе командування, яке саме нічого не знає (див. пункти один і два).

Так як наше вище політичне керівництво прийшло до управління країною і армією, оборонними підприємствами з шоу-бізнесу і кіно, то керують вони нами відповідно – приділяючи більше уваги красивій картинці, промовистому слову, декораціям і масовці. Звідси велике будівництво, мільярд дерев, мільйон дронів, найбільша ракета, ракета на тисячу кілометрів, найбільша боєголовка, ракета на три тисячі кілометрів, і т.д.

Я це кажу без претензій – я просто пояснюю, як це працює, і звідки це береться. За Порошенка всюди був «рошен», за Януковича – його донецький гараж і гаражні порядки, за Ющенка – трипільська культура і бджолині вулики, за Кучмою – совковий директорат, що плавно переходив в олігархат...

Сьогодні ми ніби всі граємо ролі в кіно, правда кров і смерть на цій сцені – справжні...

Моралі не буде. Це все треба просто пережити. Пережити війну, пережити наші «еліти», пережити наше «командування», і навіть пережити наше населення, яке, звичайно ж, ні в чому не винне, бо звідки їм знати, як правильно вибирати, хто і як повинен командувати і хто і як повинен правити.

У нас немає ні традицій, ні досвіду, ні знань державного управління і командування військами в тому числі. Немає національної політичної, бізнес- та військової еліти. Справжньої еліти. Вона просто ще не встигла сформуватися і формується тільки зараз, під час війни. Тому що справжня еліта, як і справжня свобода, справжня незалежність приходять у роки випробувань.

Амінь.