Шлях пораненого

Поранення→лікування→влк→відпустка. Тут було все зрозуміло. Я прийшов в ТЦК, щоб поставити відмітку у відпускному листку, де мені сказали, що якщо до кінця відпустки стан здоров'я не покращиться, то треба за 5 днів звернутись знову в тцк, щоб вони направили на лікування чи продовжили відпустку. Пойняв, прийняв.

За час відпустки моя нога, ніс і руки поступово загоювались, хоча не можу сказати, що я повністю боєготовий. А от з головою справи гірше. Наслідки контузій - постійні запаморочення, шум у вухах, головні болі і часткова втрата слуху внаслідок розриву барабанних перетинок і ураження слухового нерва - нікуди не поділись.

Тому за 5 днів я йду в тцк. Тцк мені кажуть їхати в лікарню, брати висновок у лікаря, що я потребую лікування. В міській лікарні мене посилають в іншу лікарню. Там недалеко, але я не те щоб дуже міг ходити. В іншій лікарні мені кажуть, що лікар мене може прийняти, тільки якщо є направлення від сімейного лікаря, яка у Києві, і за 3.5 роки і пару втрачених телефонів, звісно ж зв'язку з нею немає.

Тому я їду додому і дзвоню,потім пишу, потім ще дзвоню, і ще, щоб якось дізнатись, як же мені врешті зв'язатись з сімейною лікаркою. Прошу реєстратуру передати їй повідомлення, бо номер телефону лікаря, звісно ж вони не можуть дати. І ввечері мені дзвонить лікарка, я описую ситуацію, отримую два направлення. До ЛОРа і до невролога.

Наступного ранку їду в лікарню: до лора немає вільного часу, пробуйте попросити людей в черзі, щоб пропустили, ви ж типу військовий. А невролог приймає з 14:00. Теж ідіть в порядку живої черги.

Потрапляю до лора. Проходжу обстеження. Я не можу виписати вам направлення на лікування, це парафія військових лікарів, ось вам направлення на дообстеження у сурдолога. І аудіометрію. Сурдолог, один на всю область, приймає в обласній лікарні в Кропивницькому, я їду на автовокзал, беру квиток, приїжджаю, сідаю в таксі до лікарні.

Запису до сурдолога звісно ж немає, приїжджайте в понеділок. Пояснюю ситуацію, кажуть, в порядку живої черги. Потрапляю в кабінет до сурдолога: найближчий запис на аудіометрію на 16 число (за 2 з половиною тижні). Або можемо зробити зараз, але за 500 грн. Але ж ви типу військовий, маєте право на безкоштовну аудіометрію. Правда тільки за два тижні.

Я плачу 500 грн. Мені роблять аудіометрію, сурдолог пише висновок, таксі-вокзал-знам'янська лікарня. Знову до ЛОРа, вона дивиться результати, каже, що все нормально, лікування не потребую, радить крапати вухо горіховою олією. Іду до невролога, у нього вже кінець робочого дня, але він погодився мене прийняти. Дивиться мої виписки з лікарень, форму 5, картку пораненого. Слухає скарги. Виписує таблетки. Серед усяких магнеБешість я бачу біфрен, і моя довіра до невролога різко падає. Кажу, ви можете мені принаймні написати консультаційний висновок спеціаліста? Знизує плечима, довго шукає чистий листок, врешті вириває з якогось блокнота, пише.

Направлення на лікування у мене немає, далі вихідні.

В пн йду знову в тцк. Тьотя в приймальні матюкається на лікарів, каже, що треба, щоб було направлення від лікаря, нехай допише від руки на тому ж листочку. Їду в лікарню, пояснюю, прошу дописати. Лікарка каже, що вони мене лікувати не візьмуть, а у шпиталі немає лор відділення. Кажу, що я і не хочу у них лікуватись, буду шукати той шпиталь, де лор відділення є, або спеціалізований заклад. Пише: рекомендовано стац.лікування в шпиталі. Їду назад у тцк. Там повітряна тривога, тому всі тусуються під будівлею. За годинку, мене приймають. Пишуть рапорт, я підписую, потім направлення. З цим направленням треба їхати у обласний тцк в Кропивницькому.

Наступного дня автовокзал-квиток-таксі-обласний тцк. В обласному, чекаю, потім ще чекаю, ще трошки чекаю, довго сваряться на тцк в Знам'янці, кажуть, що треба і районний.

Таксі - районний тцк. В районному ще чекаю, потім ще чекаю, і ще трохи, щоб поставити аж один підпис. З цим підписом їдьте в шпиталь. Таксі - шпиталь. В шпиталі мене реєструють і кажуть іти до хірурга, щоб він направив на лікування. Хірург з 14 години, це ще півтори години.

Врешті я у хірурга, він здивовано дивився на мої папери, пояснює, що він не ЛОР, каже, що треба їхати в обласну лікарню до ЛОРа. Таксі - обласна лікарні. У лікаря вже закінчився робочий день, але ви зайдіть в кабінет, може він вас прийме.

Лікар вирішує мене прийняти, дивиться папери, пише свій консультаційний висновок рекомендує попити таблетки і планово зробити операцію на перетинці, коли мене відпустить частина, але ніяк не може направити мене на лікування. Таксі - вокзал - квиток додому.

Це були два повних дні прогулянок з пораненою ногою, контуженою головою і пару тисяч гривень тільки на транспорт.

Їду назад в частину, бо щось цивільне життя мене розчарувало.