Українські удари по російських НПЗ: ефективність у дзеркалі війни та світової економіки/Ukrainian Strikes on Russian Refineries: Effectiveness in the Mirror of War and the Global Economy

Українські атаки дронами на російські нафтопереробні заводи стали одним із найефективніших способів послаблення економічного потенціалу ворога. Втрата близько 17 % переробних потужностей (1,1 млн барелів на добу) змусила Москву переорієнтуватися з виробництва пального на масовий експорт сирої нафти.

Внутрішні наслідки

• Пальне для армії, транспорту та сільського господарства стало дефіцитним ресурсом.

• Ремонт заводів потребує місяців та імпортних технологій, яких Росія позбавлена через санкції.

• Таким чином, удари вражають не лише потужності, а й перспективу відновлення.

Зовнішня переорієнтація

Наприкінці серпня морський експорт нафти зріс на 21 % (до 455 тис. тонн на добу).

• Приморськ: +72 % (180 тис. т/добу),

• Новоросійськ та інші чорноморські порти: +42 %,

• Козміно (Далекий Схід): –11,6 %.

Основні покупці: Китай (28 %), Туреччина (14 %), решта — переважно Індія. Це не стратегія розвитку, а вимушений «злив» сировини.

Вузькі місця експорту

Головні порти — Приморськ, Новоросійськ, Козміно — стають новими точками уразливості. Перевантаження терміналів підвищує ризики логістики й робить систему чутливою до нових ударів.

Три виміри ефективності

1. Військовий — зниження доступу армії РФ до пального.

2. Економічний — падіння внутрішньої переробки, зростання витрат на експорт.

3. Геополітичний — залежність від Китаю та Індії, перетворення на сировинний придаток.

У підсумку, удари по НПЗ є інструментом не лише тактичної, а й стратегічної боротьби — виснаження держави-агресора через її найбільш вразливу точку: енергетику.

⸻

Ukrainian Strikes on Russian Refineries: Effectiveness in the Mirror of War and the Global Economy

Ukrainian drone attacks on Russian oil refineries have become one of the most effective tools to weaken the enemy’s economic potential. The loss of around 17% of refining capacity (1.1 million barrels per day) has forced Moscow to shift from fuel production to mass crude oil exports.

Domestic Consequences

• Fuel for the army, transport, and agriculture has turned into a scarce resource.

• Refinery repairs take months and require imported technologies, which Russia lacks due to sanctions.

• The strikes target not only facilities but also the very prospects of recovery.

External Reorientation

By late August, seaborne crude exports increased by 21% (to 455,000 tons per day).

• Primorsk: +72% (180,000 t/day),

• Novorossiysk and other Black Sea ports: +42%,

• Kozmino (Far East): –11.6%.

Main buyers: China (28%), Turkey (14%), with most of the rest ultimately heading to India. This is not a growth strategy, but a forced “dumping” of raw materials.

Export Bottlenecks

Key ports — Primorsk, Novorossiysk, Kozmino — have become new vulnerabilities. Terminal overloading increases logistical risks and makes the system sensitive to further strikes.

Three Dimensions of Effectiveness

1. Military — reducing the Russian army’s access to fuel.

2. Economic — a fall in domestic refining and rising export costs.

3. Geopolitical — growing dependence on China and India, turning Russia into a raw-material appendage.

In conclusion, refinery strikes serve not only as a tactical tool but as a strategic weapon — draining the aggressor state through its most vulnerable point: energy.