"Весна прийде — саджати будемо"

Шість років тому Володимир Зеленський ішов до влади з гаслом, яке підхопили мільйони: «Весна прийде — саджати будемо». Його обіцянки здавалися простими й чесними: нова команда, свіжі обличчя, нульова толерантність до корупції. Але сьогодні, восени 2025 року, стало очевидно: все це виявилося лише порожніми словами. Скандали множаться, а прізвища фігурантів належать до найближчого оточення президента.

Коли до влади приходять на популістських гаслах боротьби з корупцією, масштаби тієї самої корупції стають ще цинічнішими. Це загальний світовий досвід і, власне, український. Згадаймо, що саме на гаслах боротьби з корупцією свого часу прийшов Леонід Кучма. А що було далі, ми всі бачили. Ну а передвиборчі заклики до боротьби з корупцією від Юлії Тимошенко свого часу взагалі виглядали анекдотично.

За попередніх президентів були офшори, недоторканні «гаманці», земельні дерибани та депутати-хабарники. Зараз — Міндіч, Шефір, Чернишов, Трухін і ціла низка «слуг народу».

Різниця лише в обгортці. Влада називала себе «новою», але діє за тими самими старими правилами. Обіцяні «посадки» так і не стали реальністю, зате очевидним стало інше: недоторканні, як і раніше, поруч із президентом, а відповідають за корупцію лише дрібні фігури. Головне питання, яке варто поставити зараз: чи краща нинішня влада Зеленського за владу його попередників? Відповідь на нього дають п’ять гучних скандалів останніх років.

Гучні скандали

1. Тимур Міндіч. Давній бізнес-партнер Володимира Зеленського, співзасновник «Кварталу 95». Його називають «гаманцем президента». Тут вражає не лише наближеність до Зеленського, але й масштаби. НАБУ вело прослуховування у квартирі Міндіча, де бував сам президент, і готувалося оголосити підозру. Кажуть, на плівках ідеться про 5 мільярдів євро, які цей бізнесмен обмірковував, як відмити через французький банк.

Але замість затримання та лави підсудних Міндіч спокійно виїхав за кордон — його бачили у Відні. У цей же момент парламентська фракція «Слуга народу» протягнула закон, що урізав повноваження НАБУ та САП. Збіг? Чи це було питання захисту «гаманця», який знає забагато?

2. Сергій Шефір. Перший помічник президента. Pandora Papers виявили мережу офшорів на Віргінських островах і компаній на Кіпрі, через які Шефір та інші бізнес-партнери Зеленського купували елітні квартири в Лондоні за мільйони доларів. Сам Зеленський обережно вийшов зі схеми, переписавши частку на Шефіра. Проте гроші продовжували надходити на компанію дружини президента. До речі, хто знає, скільки таких офшорів є зараз, про які суспільство, сподіваємося, поки що нічого не знає? «Весна прийде — саджати будемо»?

3. Олексій Чернишов. Міністр і архітектор «Великого будівництва», людина, дуже наближена до родини Зеленського. Цю програму подавали як символ оновлення країни, але невдовзі НАБУ зафіксувало земельні схеми, домовленості із забудовниками та підозри у відкатах. Історія з комплексом «Квіти України» та скандальні документи про хабарі — яскраве тому підтвердження. І що далі? Чернишов не сів у СІЗО, а пересів у крісло голови «Нафтогазу». За часів Віктора Януковича такі історії називали дерибаном, за Зеленського — «модернізацією».

4. «Трухінгейт». ДТП під Києвом, шестеро постраждалих, серед них діти. Народний депутат фракції «Слуга народу» Олександр Трухін відмовляється проходити тест на алкоголь, пропонує патрульним 150 тисяч доларів «на бонус», щоб «піти тихенько лісом», і посилається на дружбу з міністром МВС. Поліція все фіксує, а новини про ДТП таємниче зникають із десятків сайтів. Розголосу тоді не вдалося уникнути, бо серед постраждалих був очільник Комітету арбітрів Української асоціації футболу Лучано Лучі, який потрапив до лікарні з важкими травмами.

Коли відео все ж таки виклали, «Слуги народу» були змушені виключити Трухіна з партії. Проте до останнього влада намагалася замовчати скандал.

5. Хабарництво у «Слузі народу». Депутати фракції проявили себе з найгіршого боку. Юрченко — хабар у 13 тисяч доларів за «поправки». Кузьміних — пів мільйона гривень «за допомогу» при розподілі держконтрактів. Халімон і Трубіцин — класика: побори за МАФи та фермерські квоти. І таких прикладів з числа «Слуг народу» обраховується десятками.

«Нові обличчя» виявилися з тими самими звичками, що й старі: брати, куми і ще раз брати.

Недоторканні та «стрілочники»

У кожному з цих випадків помітне одне: верхівка залишається недоторканною, а під удар потрапляють лише «стрілочники».

Міндіч перебуває за кордоном, і ніхто його у багажнику автомобіля повертати в Україну не збирається.

Сергій Шефір зберіг свої офшори й лондонську нерухомість і теж перебуває за межами України.

Олексій Чернишов, попри розслідування НАБУ, хоч і не у владі, але навіть не під домашнім арештом.

Ніхто з найближчого оточення президента не потрапив на лаву підсудних, ніхто не поніс реальної відповідальності. Натомість на лаві підсудних опинилися Трухін і кілька депутатів «Слуги народу», яких легко «списати» заради картинки. Але для них теж усе завершується лише легким переляком.

Це зручна логіка: демонструвати боротьбу з корупцією на рівні дрібних осіб, але заплющувати очі на схеми мільярдного масштабу, що зав’язані на найближче оточення Зеленського.

Суспільство бачить: обіцянки «посадок навесні» перетворилися на весну старих схем з новими прізвищами.

Я навів лише п’ять історій. Те, що їх неймовірно більше, сумніватися, на жаль, не доводиться. Можна було б згадати про Портнова з Татаровим. Зараз, очевидно, ще на підході корупційний скандал із цинічним розкраданням коштів на будівництві фортифікаційних споруд, який пов’язують з Філіпом Проніним, ексочільником Полтавської ОВА, що нині обіймає посаду голови Служби фінмоніторингу.

Сарказм історії в тому, що Зеленський прийшов до влади саме на хвилі ненависті до корупційних практик попередників, і тому ціна розчарування вища. Для мільйонів нинішні корупційні скандали — це вже не просто політичні історії, а зрада нації. Головний висновок звучить жорстко: Зеленський не знищив корупцію. І насправді не міг, бо для цього потрібно було б насамперед прибирати причини корупції, а не розповідати про «посадки». Зараз же в корупційні схеми просто вбудоване його найближче оточення, що теж не дивно.

Але, враховуючи повномасштабну війну й неймовірні жертви, які несе зараз український народ, це виглядає ще цинічніше, ніж було за попередників.