НБУ зафіксував ставку в зоні імітації

Національний банк України зберіг облікову ставку на рівні 15,5% річних, аргументуючи це зниженням інфляції до 13,2% та збереженням високих інфляційних очікувань.

На перший погляд, рішення виглядає проявом монетарної дисципліни. Проте за поточної динаміки цін ставка у 15,5% вже не є ні дієвим антиінфляційним якорем, ні стимулом для кредитування. Вона виконує радше формальну, сигнальну функцію, не маючи реального впливу на внутрішні економічні процеси.

Регулятор окремо підкреслив: від початку 2025 року Україна отримала близько $30 млрд зовнішнього фінансування, що дозволило збільшити міжнародні резерви до $46 млрд. Однак ці показники є похідними виключно від донорської підтримки, а не результатом внутрішньої економічної політики. Більше того, сам НБУ визнає системні ризики — можливу неритмічність надходжень допомоги, поглиблення міграційних тенденцій, дефіцит робочої сили, погіршення зовнішньої кон’юнктури. Це означає, що стійкість резервів залишається вкрай вразливою.

Таким чином, ставка зберігається не як інструмент внутрішньої стабілізації, а як елемент комунікації з зовнішніми партнерами. НБУ демонструє прихильність до жорсткої монетарної політики для донорів, проте утримується від кроків, які могли б структурно змінити економіку.

Які кроки справді необхідні:

• перехід до режиму вільного плавання валютного курсу, відмова від фіктивної стабільності;

• повернення до системи «критичного імпорту» — обмеження всіх закордонних закупівель, крім оборонних та життєво необхідних;

• здійснити  реальні кроки з приватизації державних банків, які сьогодні продовжують викривляти ринок і блокувати розвиток конкуренції.

Відмова від цих заходів пояснюється не економічними обставинами, а політичною залежністю регулятора. Керівництво НБУ, інтегроване у вертикаль Офісу президента,не демонструє і не може демонструвати здатності до автономних рішень. У результаті ставка 15,5% перетворюється не на інструмент політики, а на символ інституційної неспроможності та політичного страху.