Які існують методи прослушки, як їх виявити і як захиститися

У мера Львова Андрія Садового знайшли у кабінеті підслуховуючий пристрій – після того, як до нього приходили гості: прем’єрка-міністерка та спікер Ради.
Багато останнім часом обговорюють майже містичну прослушку квартири Міндіча.
У 2023 резонансною була тема “жучків” у кабінеті Головкома ЗСУ Залужного.

Навколо всього цього багато відверто дилетантських оцінок, без розуміння суті.
Тому давайте я коротко розкажу шо тут до чого і як це працює.

Існує кілька основних типів “прослушки”.
Вони бувають легальні та нелегальні, тимчасові та постійні, які відносно легко виявити і які - майже неможливо.
І серед усього цього я б виділив три основні методи: радіозакладки, стаціонарні засоби та через девайси жертви (телефон, лаптоп, планшет, тощо).

Радіозакладки – це те, що часто можна побачити у кіно: прикріплені під стіл, у вазу з квітами, у пожежну сигналізацію, предмети інтер’єру, тощо. Щоб їх встановити потрібен хоча б короткостроковий доступ до приміщення. Користуються цим методом зазвичай як тимчасовим. Обумовлено це тим, що а) такі закладки відносно легко виявити скануванням радіочастотного спектру спеціальним обладнанням та б) ці пристрої працюють автономно від акумулятора, який з часом розряджається і його треба міняти або підзаряджати. Тобто потрібно знов заходити у приміщення “об’єкта”.

Стаціонарні “спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв’язку” використовуються переважно офіційними правоохоронними органами та спецслужбами. Щоб їх встановити необхідна велика кількість часу та ресурсів, зазвичай задіяні цілі підрозділи та місяці роботи. Приклад: прослушка квартири Міндіча. Перевагами такого методу є те, що у разі успішного впровадження виявити такі “спеціальні технічні засоби” майже неможливо. І для цього навіть немає потреби потрапляти у приміщення об’єкта розробки, зазвичай використовують сусіднє приміщення: збоку, зверху, знизу, у залежності від обставин. У випадку Міндіча квартиру регулярно перевіряли на “закладки” протягом тривалого часу, але виявили лише після оприлюднення інформації про їх 100%-ну наявність. Мабуть довелося повністю знімати усю підлогу.

І третій з найбільш розповсюджених варіантів: віддалене прослуховування через девайси. Правоохоронці та спецслужби легко прослуховують звичайний стільниковий зв’язок, за мінімальною юридичною процедурою (або й без неї, як часто буває в Україні).
І виявити таке прослухування самостійно, без “інсайдерів” - практично неможливо.
Тут найкраще допомагає спілкування виключно “шифрованими” месенджерами: Signal, Threema, Session, Wires та ін.

А ще можливе інфікування смартфону чи ноутбуку спеціальним шкідливим софтом, внаслідок чого хакер може чути і бачити не тільки усе, що робить легальний користувач у своєму смартфоні, але також слухати розмови у приміщеннях у межах досяжності мікрофону ураженого пристрою (до 10-15 м).
Цей метод полюбляють і спецслужби, і хакери, і шпигуни: від може бути як зовсім дешевим, так і дуже дорогим: у деяких випадках мова може йти про мільйони доларів за 10-20 інфікованих пристроїв (0-day/0-click).

Які існують ризики для пересічної людини і чи можна самостійно виявити факт прослуховування?

По-перше, справді “пересічній людини” немає чого боятися. Вона просто нікому не цікава щоб заради неї напружуватися.
Але не завжди можна зрозуміти чи ти дійсно є “пересічною”: у тебе можуть бути зв’язки, цікаві спецслужбам, і ти можеш навіть цього не знати.

По-друге: щоб виявити раідозакладку потрібно наймати або спеціалізовану фірму або фахівця з необхідним обладнанням та досвідом. І робити це регулярно.

По-трете. Виявити стаціонарне якісно встановлене прослуховуюче обладнання надзвичайно важко. Хоча також можливо, але для професіоналів.

Крім того, не забуваймо, що існують також і більш технологічні методи перехоплення комунікацій: мікрофони спрямованої дії, зчитування вібрації скла, пасивні мікрофони/відеокамери у предметах, ґудзиках, ручках, годинниках, тощо.
Захиститися від цього можна, наприклад, спеціальними “глушилками”.
Але більш ефективними є суто організаційні методи: наприклад, зустрічатися у випадкових приміщеннях, заздалегідь не відомих. Або, скажімо, у сауні – коли співбесідник не матиме одягу, у якому можна заховати “прослушку”.

Захиститися від більшості випадків хакерського ураження смартфону “звичайній людині” можна простим виконанням правил особистого кіберзахисту, про які я розказую на моєму онлайн-курсі Особистий кіберзахист 

А от від супер-дорогих “хакерських” 0-click-атак захиститися буде майже неможливо - навіть професіоналам. Хіба що відмовитися від використання електронних девайсів у певний час та/або у певних приміщеннях. Але потенційних жертв таких атак у країні знайдеться з пару десятків, переважно серед топ-політиків, мільйонерів чи військових не нижче генерала.

Звісно це я розказав дуже загальні речі лише про найрозповсюдженіші методи.
Але шо хочу сказати: якщо за тебе серйозніо візмуться серйозні дядьки з тьотьками (типу НАБУ чи ЦРУ) – захиститися від прослушки все одно не вийде.
Тому найкращий захист - не займатися корупцією чи іншою хньою.
Якось так.