Часи гучних заяв і щедрих обіцянок закінчилися

Прочитав статтю Залужного на «Дзеркало тижня». Не буду розбирати весь текст - я не піхотний офіцер, тим більше, не буду давати оцінку самому Валерію Федоровичу, як це роблять деякі експерти з усіх питань, які в усьому бачать тільки підготовку до виборів. Моя справа - дрони, все, що літає, тут я фахівець.

Головна думка всієї статті, як я зрозумів, - сучасна війна дронів змінила характер позиційної війни, того самого «глухого кута», про який Залужний писав раніше, напередодні своєї відставки. Минуло майже два роки, і колишній головнокомандувач аналізує нинішню ситуацію в ретроспективі.

Класичної позиційної війни з довготривалими укріпленнями, обмеженими можливостями для маневру і прориву тепер вже немає. Ми втратили головну перевагу оборони, коли малими силами можна стримувати натиск переважаючого противника.

У всьому винні дрони, тому що тепер перевага в дронах на боці противника і кількісно, і якісно. Ворог контролює небо. У цих умовах нестача людських сил, брак ресурсів, наростаюче технологічне відставання можуть мати катастрофічні наслідки для всієї нашої оборони.

Якщо ми не візьмемося серйозно, в повну силу за ліквідацію технологічного відставання, і не знайдемо ефективної зброї проти ворожих дронів, не закриємо небо, наша нечисленна піхота просто вимре на окремих позиціях, які вона займає дрібними групами, - або тому, що всіх вб'ють дронами, або тому, що вб'ють дронами логістику.

Як і два роки, і три роки тому, потрібен технологічний ривок, прорив у розвитку дронових технологій і малих систем ППО - як проти шахедів в тилу, так і проти фпв-дронів, дронів-розвідників і бомбардувальників на передньому краї і в ближньому тилу.

Це дуже складне завдання. Перевершити багатого на ресурси супротивника, який має розвинену (в порівнянні з нами) оборонну промисловість, інженерно-конструкторську базу, неможливо зусиллями окремих, нечисленних приватних компаній, які не мають достатньо фінансування і не спираються на розвинену промисловість.

Не зможе це зробити навіть придворна Fire Point, скільки б грошей партнерів у неї не вливали і яку б їй підтримку не надавали перші особи держави.

Потрібна консолідація всіх сил. Потрібна державна програма. Потрібен, нарешті, хтось один головний, відповідальний за її реалізацію. Якщо не закриємо небо і не доб'ємося технологічної переваги в наступальних озброєннях - втратимо все.

Часи гучних заяв і щедрих обіцянок закінчилися. Пора працювати.

Тільки патріотизму, героїзму і віри в ЗСУ давно вже недостатньо.