19-й пакет санкцій: відтермінувати поразку - не перемогти агресора?

Автор: Олена Сас, Світлана Єднак, Мережа захисту національних інтересів "АНТС"

Після 24 лютого 2022 року світ активував економічні заходи проти Росії. Але замість пекельних санкцій - санкції США, ЄС, G7 та союзників не стали безпрецедентними за масштабом, швидкістю для наближення колапсу російської економіки. Саме цим лякав ще в 2022 році президент США Байден путіна. Мета санкцій західних партнерів була проста й очевидна: паралізувати російську фінансову систему із неможливістю продовжувати війну, знизивши надходження і обмеження доступу до технологій.

19-й пакет санкцій - напівкрок до краху економіки рф

19-й пакет — це не стратегія, а косметичний ремонт старої моделі, яка довела свою неефективність. З 2014 року поступові, половинчасті санкції так і не зупинили Путіна. Вони не запобігли ані анексії Криму, ані повномасштабному вторгненню 2022 року. І точно не можуть зупинити ракети та дрони, які вже сьогодні летять у повітряний простір НАТО та ЄС. Європа самозаспокоюється замість того, щоб добивати агресора. Поки Кремль має три кисневі балони — тіньовий флот, "санкційні хаби" у третіх країнах і недоторканні активи еліт — жоден пакет не стане переломним. Це не "слабка ланка", а свідомо залишені лазівки. І поки вони існують, російська воєнна економіка й надалі матиме ресурси, щоб вбивати, руйнувати і підривати довіру до Заходу. Прогнозовані втрати для бюджету рф — $10–20 млрд на рік, або близько 1% ВВП. Це боляче, але не смертельно. Адже лише у 2024 році росія заробила на енергоносіях понад $230 млрд. І тут головне питання: якщо ми справді хочемо зупинити воєнну економіку Кремля, чому санкційний режим і далі дозволяє існувати трьом критичним "діркам"? Таким чином, 19-й пакет виглядає як косметичне оновлення, а не як справжній перелом.

Тотальна економічна ізоляція рф - ось що потрібно насправді

Щоб санкції стали не ілюзією, а справжньою зброєю перемоги, потрібна нова стратегія — стратегія тотальної економічної ізоляції рф. Йдеться не про чергові косметичні оновлення, а про системні кроки, які справді зламають воєнну економіку Кремля. То ж які рішення потрібно прийняти?!

Повна блокада тіньового флоту. Поки сотні "піратських" танкерів без страхування й перевірок спокійно возять російську нафту, жодна цінова стеля не має сенсу. Їхні рейси — це мільярди доларів на ракети й дрони, які щодня б’ють по Україні й загрожують Європі. ЄС має нарешті застосувати міжнародне морське право й перекрити ключові протоки — від Балтики до Босфору. Кожен нелегальний танкер має бути зупинений.

Вторинні санкції проти посередників. Туреччина, Китай, Індія чи ОАЕ стали "санкційними хабами", через які Кремль продає нафту й отримує технології. Поки ці "сірі зони" не закриті жорсткими вторинними обмеженнями, Москва й далі матиме легальні ворота для обходу санкцій. Захід має зробити вибір: або ви працюєте з рф, або з G7+.

Конфіскація заморожених активів. Сотні мільярдів доларів російських державних і олігархічних активів лежать у європейських і американських банках "мертвим капіталом". Це — символ нерішучості Заходу. Ці кошти мають фінансувати відновлення України й водночас добивати російську економіку. Без конфіскації активів говорити про справжню відповідальність агресора — фарс.

Перекриття технологічних каналів. Кожна західна мікросхема, кожен оптичний сенсор, який через треті країни потрапляє до росії, перетворюється на дрон чи ракету. Сьогодні ці компоненти летять не лише на Київ чи Харків, а й у повітряний простір НАТО та ЄС. Захід має нарешті запровадити жорстку систему моніторингу й реальної відповідальності для компаній і держав, які беруть участь у цьому "паралельному імпорті".

Перенесення війни на територію агресора.

Санкції не можуть бути лише оборонним інструментом. Вони мають стати наступальною зброєю, яка переносить економічну війну прямо на територію ворога. Сили оборони України вже показали приклад, завдаючи ударів по НПЗ і військових об’єктах РФ. Кожен влучний удар демонструє світові, що "російська фортеця" є вразливою. Захід має діяти так само в економіці — перекривати канали доходів і робити так, щоб Кремль щодня платив ціну за свою агресію. Це не лише послабить воєнну машину, а й зламає міф про "непереможність" російської економіки.

Європейський Союз продовжує купувати російські енергоносії, зокрема LNG, і цим фактично виступає найбільшим спонсором війни Кремля. За її словами, лише за останні чотири роки росія заробила майже трильйон доларів на продажі енергоресурсів до Європи. І поки цей грошовий потік не буде зупинений, говорити про справжню санкційну політику — самообман.

Росія вже воює з НАТО та ЄС: що ще потрібно, щоб прокинутися?!

Війна Росії проти НАТО та ЄС уже триває. Ми маємо факти: російські дрони з’являються у повітряному просторі Польщі, Данії, Швеції, Норвегії, літаки — в небі Естонії Це не поодинокі інциденти, а системний виклик, який Кремль використовує для тестування меж Альянсу. Реакція НАТО залишається млявою й запізнілою. Захід обмежується "занепокоєнням", тоді як Росія дедалі нахабніше переносить елементи війни на територію ЄС. Нерішучість у відповідь лише розпалює апетит агресора. Коли дрони летять у повітряний простір країн-членів Альянсу, мовчання чи затягування з відповіддю фактично легалізує безкарність Кремля.

Західні партнери повинні відмовитися від паралізуючого страху перед "помстою" Росії. Конфіскація активів, повна блокада тіньового флоту, вторинні санкції проти Туреччини, Китаю, Індії чи ОАЕ — це не "ризик", а єдиний спосіб показати силу. Будь-яка слабкість чи ілюзія компромісу тільки підштовхує "вісь зла" (Росія, Китай, Іран, Північна Корея) до ще більшої ескалації.

Економічна війна має йти поруч із юридичною. Росія повинна відповідати за воєнні злочини — від Бучі до Каховки — і бути покарана за геноцид проти українського народу. Це не лише питання справедливості, а й запобігання новим злочинам. Політика половинчастих заходів провалилася. Її ціна — тисячі життів і руйнування українських міст.

Для сталого миру потрібна перемога України через воєнну поразка Росії, крах її економіки та режиму. Це можливо лише через максимальну мобілізацію та безкомпромісні дії союзників.