Волошин - яскравий приклад, як за короткий час перетворитися з українця в малороса

Сьогодні знову згадали прізвище Олега Волошина, ексдепутата медведчуківської частини ОПЗЖ, який втік з України в Білорусь і ніби там живе досі. Згадали в світлі його антиукраїнської діяльності і підкупу колишніх євродепутатів в інтересах Медведчука і Росії.
Можу припустити, що Волошин був завербований російськими спецслужбами ще задовго до того, коли він став депутатом, а саме десь між 2008 і 2010-м роком, коли він працював в Москві на посаді прес-аташе нашого посольства.
Я знав Олега до цього відрядження, куди він поїхав разом з Костянтином Грищенком (наш посол в РФ з 2008 по 2010 роки). Він був редактором відділу політики і, здається, в якийсь період, навіть заступником головреда досить непоганого на той час журналу "Експерт-Україна". І не подавав жодних підозр щодо своєї проукраїнської позиції. У 2009-му я мав кількаденне відрядження до Москви і зустрівся там з Олегом в посольстві. Я писав тоді інтервʼю з Грищенком. А після інтервʼю ми з Олегом пили каву - І в якийсь момент наша розмова зайшла в тупик, бо ми зачепились щось про президента Ющенка - і він мені почав доводити, що краще було б, щоб у 2004-му переміг Янукович, бо "націоналізм ні до чого доброго не призведе". Це було дуже дивно, бо днем раніше я чув те саме від головного редактора "Известий" Мамонтова, який зверхньо, через губу, розповідав, як повинні українці дружити з Росією.
Після повернення Олег остаточно став іншим. Але переміг Янукович і його призначили директором Департаменту інформаційної політики МЗС, де він прослужив до кінця 2013-го. Яка тоді була інформаційна політика міністерства - відомо. І коли він за кілька років опинився в списку ОПЗЖ, я навіть не здивувався, бо він швидко дрейфував в табір тих, хто хотів цілуватися з Москвою взасос. І я викреслив його телефон із телефонної книжки.
Кілька разів пересікалися на ефірах - і мені було дивно спостерігати, як молода і ніби тверезо мисляча людина в якийсь час просто звернула не туди.
Звичайно, хто я такий, щоб його судити? Але, на жаль, для мене Волошин - це яскравий приклад, як можна за короткий час перетворитися з українця в малороса.
І крім партій висувати повинні інші колективи, наприклад трудові. Тих хто висуває має бути не менше 100 людей. Весь процес висування обов'язково має бути на відео в інтернеті, щоб виборці бачили що висування не фейкове. Голосування має бути тільки таємним, щоб не було адмінресурсу. І щоб було відомо про колектив який висуває. Трудові колективи при висуванні не повинні платити ніяких грошових застав і т.п.
Люди колективів які будуть висувати кандидатів як би гарантують якість висуванців. Це дуже важливо.
Наприклад я буду більше довіряти висуванцям інтелектуальних трудових колективів ніж партій.
Напевно він думав, що вони будуть навколо нього і не розумів, що у них могли бути свої зовсім інші плани.
Але навіть попри це, при ньому ми жили найкраще за весь час незалежності - це об'єктивний факт! Тому все ж не варто його недооцінювати, він таки щось зміг зробити...
Але як вони могли об'єднати коли вони між себе влаштували срач. І таке враження що дехто з них був не зацікавлений в єдинстві, а що отримував задоволення від срача. Ото маємо наслідки й дотепер. А головне в тому був зовсім не націоналізм, а групові інтереси декого.
Тому ніколи вони не дбали про громадян і не будуть. А деякі з них ще й цинічно казали (те що вони всі думають) про громадян: "они должны понимать, что им никто ничего не должен.
І вони ще й цинічно нам втюхивають, що в нас демократія і демократичні вибори