Три дні без живлення: ситуація на Запорізькій АЕС викликає все більше занепокоєння

Найбільша атомна електростанція Європи вже понад три доби залишається без зовнішнього енергопостачання, що створює безпрецедентні ризики для ядерної безпеки.

Запорізька АЕС, яка є ключовим об’єктом енергетичної інфраструктури України та найбільшим атомним комплексом Європи, переживає найдовший період відключення з початку повномасштабної війни. Відсутність стабільного живлення змушує станцію покладатися на резервні джерела, зокрема дизельні генератори, розраховані лише на обмежений час роботи.

Аналітики наголошують, що тривале енергетичне відключення суттєво підвищує ймовірність аварійних сценаріїв. Особливу тривогу викликає питання охолодження ядерного палива та підтримання роботи критично важливих систем безпеки. У випадку вичерпання ресурсів резервного живлення наслідки можуть вийти далеко за межі регіону, створюючи загрозу для всієї Європи.

МАГАТЕ: «ситуація, що викликає глибоке занепокоєння»

Аварійні дизельні генератори наразі підтримують роботу систем охолодження та критичних елементів безпеки після того, як у вівторок о 16:56 за місцевим часом було відключено останню лінію електропередачі, що надходила з підконтрольної Росії території. Відсутні будь-які ознаки того, що зовнішнє енергопостачання може бути відновлене у короткостроковій перспективі, що лише посилює стратегічну вразливість об’єкта.

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі охарактеризував ситуацію як таку, що викликає «глибоке занепокоєння». Його переговори з президентом росії володимиром путіним, які відбулися у четвер, не призвели до конкретних домовленостей. За словами Гроссі, втрата зовнішнього джерела живлення істотно підвищує ризик ядерної аварії, адже саме електропостачання є ключовою умовою стабільного функціонування систем безпеки.

За даними оператора станції, на об’єкті залишилося запасів дизельного палива приблизно на 20 днів. Нині 5 із 6 енергоблоків використовують генератори для забезпечення роботи власних систем охолодження. Аналітики застерігають, що у випадку їх відмови або вичерпання запасів палива виникне загроза перегріву ядерного палива. Подібний сценарій може призвести до розплавлення активної зони реакторів упродовж кількох тижнів, що матиме не лише локальні, а й транскордонні наслідки. Зі слів людини, яка там працювала, "до всіх блоків підключено по 3 генератори, а до 5 і 6 блоків - ще по одному. Тобто, всього станція працює на 20 РДЕС. Дизель може працювати до 10 днів, але вони дуже старі. Також до повномасштабного вторгнення біля кожного блоку було встановлено мобільні дизель-генератори, але їх доля невідома".

Таким чином, ситуація довкола Запорізької АЕС набуває ознак системної кризи, де технічні фактори накладаються на політичні, а невизначеність щодо енергопостачання створює пряму загрозу для ядерної безпеки всієї Європи.

Запорізька АЕС як розмінна монета

Українська влада висловлює занепокоєння, що Москва свідомо створює кризові умови навколо Запорізької АЕС, прагнучи посилити власний контроль над об’єктом і використати його як інструмент політичного та енергетичного тиску. «Росія використовує цей об'єкт як заручника», – зазначив один із українських чиновників. Подібної думки дотримуються й експерти Greenpeace, які наголошують, що ситуація навколо станції перейшла у “нову, критичну та потенційно катастрофічну фазу”.

Запорізька атомна електростанція, захоплена російськими військами у березні 2022 року, має шість реакторів, здатних забезпечувати електроенергією до чотирьох мільйонів домогосподарств. Водночас усі вони вже кілька місяців перебувають у стані “холодної зупинки” для зниження ризиків аварії.

З початку війни зовнішнє електропостачання станції втрачалося дев’ять разів. У більшості випадків причиною були обстріли енергетичної інфраструктури з боку Росії на території, підконтрольній Україні. Нинішня ситуація відрізняється тим, що пошкодження сталося на окупованій частині — лінія напругою 750 кВ була порушена приблизно за півтора кілометра від самої АЕС. Це створює нові ризики і вказує на можливу зміну тактики Кремля.

Аналітичні оцінки Greenpeace свідчать, що Росія може бути близькою до запуску альтернативної лінії електропередач через окуповані території, а також проводить підготовчі роботи з відновлення водної інфраструктури, необхідної для перезапуску щонайменше одного з реакторів. Тиждень тому призначений Росією директор станції Юрій Черничук заявив, що інтеграція об’єкта в російську енергосистему “наближається до завершення”.

Втім, міжнародні експерти попереджають, що будь-яка спроба запуску реактора в умовах війни буде безпрецедентною з точки зору світової ядерної практики і несе в собі широкий спектр непередбачуваних ризиків — від технічних збоїв до неможливості ефективного реагування у випадку надзвичайної ситуації. Такий крок, за оцінками аналітиків, може мати як безпосередні техногенні наслідки, так і серйозні політичні наслідки, оскільки означатиме фактичну інтеграцію станції в російський енергетичний простір.

Що далі?

Після аварії на японській Фукусімі у 2011 році європейські ядерні регулятори встановили новий стандарт: атомні електростанції повинні мати можливість підтримувати критичні функції щонайменше протягом 72 годин у разі повної втрати зовнішнього енергопостачання. Поточне відключення на Запорізькій АЕС уже перевищило цей часовий поріг, що виводить ситуацію за межі допустимих норм безпеки та робить її об’єктом міжнародної уваги.

Екологічна організація Greenpeace закликала керівництво МАГАТЕ до більш жорсткої позиції щодо дій Москви. «Гроссі має чітко дати зрозуміти російському уряду, що він несе повну відповідальність за кризу ядерної безпеки», – заявив аналітик організації Шон Берні. Така риторика відображає занепокоєння, що відсутність рішучих дій міжнародних інституцій може лише стимулювати подальшу ескалацію ризиків.

Попри зростаючу напруженість, ані президент Росії Володимир Путін, ані генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі у своїх публічних заявах не роблять акценту на безпосередньому стані Запорізької АЕС. «Ми зробимо все, щоб підтримати вашу роботу», – заявив Путін, звертаючись до представників МАГАТЕ, проте пряма відповідальність за долю станції та її безпечне функціонування уникає відкритого обговорення.

Таким чином, ситуація демонструє небезпечний розрив між технічними реаліями й політичною риторикою. Перевищення нормативного «фукусімського» порогу ставить питання не лише про безпеку станції, але й про ефективність міжнародних механізмів контролю та відповідальності в умовах збройного конфлікту.

Три сценарії розвитку подій

Ось три можливі сценарії розвитку ситуації із Запорізькою АЕС:

Оптимістичний сценарій

• Що відбувається:
  Зовнішнє енергопостачання відновлюється, резервні генератори не вичерпують паливо. Реактори залишаються у стані «холодної зупинки», без спроб перезапуску.

• Наслідки:

• Ситуація стабілізується на кілька тижнів або місяців.

• МАГАТЕ зберігає постійну присутність на станції.

• Політичний тиск зростає, але без техногенної катастрофи.

Ймовірний сценарій (затяжна криза)

• Що відбувається:

• Станція й надалі працює на дизельних генераторах з обмеженими запасами палива.

• Росія створює нову лінію живлення з окупованих територій, інтегруючи станцію до своєї енергосистеми.

• Україна та міжнародна спільнота не визнають цей крок, що поглиблює політичну кризу.

• Наслідки:

• Постійна загроза зупинки охолодження та «ядерного інциденту».

• Збереження режиму енергетичного та ядерного шантажу з боку Кремля.

• Втрата можливості України контролювати найбільшу АЕС Європи у довгостроковій перспективі.

Критичний сценарій (ядерна аварія)

• Що відбувається:

• Запаси дизельного палива вичерпуються, системи охолодження зупиняються.

• Виникає перегрів ядерного палива, що призводить до часткового або повного розплавлення активної зони одного чи кількох реакторів.

• Можливий вихід радіоактивних речовин за межі захисної оболонки.

• Наслідки:

• Радіаційне забруднення прилеглих територій, ураження населення.

• Потрапляння радіонуклідів у водні ресурси Дніпра.

• Транскордонне поширення радіації: ризики для країн ЄС, Чорноморського регіону, можливо навіть для Близького Сходу.

• Глобальна політична й гуманітарна криза, порівняна з Чорнобилем і Фукусімою.

Найбільш реалістичним зараз виглядає сценарій затяжної кризи — без негайної катастрофи, але з постійною високою небезпекою і використанням станції як інструмента шантажу.

До яких наслідків може призвести ситуація із Запорізькою АЕС?

Ситуація із Запорізькою АЕС може мати кілька рівнів наслідків — від локальних технічних ризиків до стратегічних і геополітичних.

1. Технічні та безпекові наслідки

• Перегрів ядерного палива: у разі тривалого відключення зовнішнього живлення та вичерпання запасів дизеля для генераторів системи охолодження можуть вийти з ладу. Це призведе до перегріву активної зони реакторів.

• Розплавлення палива: аналогічно до сценаріїв у Чорнобилі чи Фукусімі, відмова охолодження здатна спричинити часткове чи повне розплавлення активної зони.

• Викид радіоактивних речовин: при пошкодженні контайнменту (захисної оболонки) можливе потрапляння радіонуклідів у довкілля, що матиме наслідки далеко за межами України.

2. Екологічні наслідки

• Забруднення прилеглих територій: вода, ґрунт та повітря можуть зазнати довготривалого радіаційного ураження.

• Ризик для Дніпра та Каховського водосховища (залишків): у випадку серйозної аварії радіонукліди можуть потрапити у водну систему, що вплине на питне водопостачання та сільське господарство.

• Транскордонні наслідки: залежно від вітрів і масштабу викиду радіація може досягти країн Європи, як це було у 1986 році після аварії на Чорнобильській АЕС.

3. Політичні наслідки

• Енергетичний шантаж: Росія може використовувати ризик аварії як інструмент тиску на Україну та Європу.

• Підрив міжнародних інституцій: якщо МАГАТЕ не зможе вплинути на ситуацію, авторитет організації може зазнати серйозних втрат.

• Загострення відносин між РФ та ЄС: можливі нові санкційні пакети, активізація міжнародного тиску.

4. Геополітичні наслідки

• Стратегічна втрата контролю: у разі аварії зона навколо ЗАЕС стане фактично непридатною для використання, що матиме довготривалі наслідки для економіки та логістики регіону.

• Прецедент у світовій безпеці: вперше в історії діюча атомна станція опинилася в зоні активних бойових дій. Це може змінити міжнародні стандарти безпеки та регулювання атомної енергетики.

• Можливий вплив на позицію союзників України: різке зростання ризику ядерної катастрофи може стати аргументом для більшої військової та технічної підтримки з боку Заходу.

У найгіршому випадку мова йде про масштабну ядерну аварію з транскордонними наслідками для всієї Європи. У кращому випадку — про тривалий режим ядерного шантажу, який Москва може використовувати як інструмент війни.