Навчились мобілізувати – навчимось гідно проводжати
Я не дуже вірю в механізм петицій у нас в Україні, формату типу – набрали голоси, отже, питання обов'язково вирішиться, – з багатьох причин, ліньки розписувати.
Але вже писав на цю тему, вважаю її важливою, тож штовхну. У будь-якому випадку – публічне обговорення корисне, і на петицію має бути відповідь.
Петиція голови ГО "Останній бастіон" Геннадія Сікалова вимагає єдиного державного протоколу вшанування пам'яті полеглих, закріплене в указах, законах та постановах.
І відповідальність за їхнє невиконання – у нас без цього ніяк.
Ритуал має бути оформлений юридично, причому так, щоб не було посилань на нестачу грошей – на оборону (а поховання полеглих бійців це теж цілі оборони, розуміння, що навіть у смерті ти не сам) – мають бути кошти.
Держава повинна мати обличчя. Перші особи на заходах задаватимуть тон усієї вертикалі влади. І приберемо таким чином ось ці історії – несуть ті, хто кинув до бусу, і знак поваги та громадський контроль.
Потрібен куратор для кожної сім'ї із втратою – по суті, єдине вікно, сім'я не повинна залишатися наодинці з бюрократичною машиною.
Вся логістика, виплати, збори документів, психологічна допомога, взаємодії зі встановлення пам'ятників та інше.
Так, це клопітно, і треба людей готувати, але якось знайшли людей, коли мобілізували бійця загиблого.
Символи нації — приспущення прапорів у день поховання, дні жалоби, національної та регіональної, горніст "Пам'ять", вручення прапора, яким було накрито труну. Мова поваги, яка зрозуміла у будь-якій країні.
Підтримайте петицію або розшарте: Ритуал – це важлива річ. Усіх нас колись не стане, але не всі віддали державі все, що в них було.
