РЕВОЛЮЦІЇ ПОКОЛІННЯ Z: ТЕПЕР МАДАГАСКАР

Президент Мадагаскару Анрі Радзуеліна заявив про спробу державного перевороту і, за інформацією деяких місцевих медіа, залишив столицю Антананаріву після того, як корпус CAPSAT відмовився підкорятися наказам влади щодо придушення протестів та зайняв центр міста.

Протести на Мадагаскарі, натхненні рухами покоління Z в Кенії, Марокко та Непалі, почалися 25 вересня. Приводом стали відключення електроенергії та водопостачання, а також незадоволенням станом охорони здоров'я та корупцією. Акції набули масового характеру — тисячі протестувальників вимагали відставки уряду, а згодом і самого президента. Причина повстання лежить в тому, що понад 70% населення країни перебуває за межею бідності, а рівень корупції досягнув свого історичного максимуму.

За даними ООН, під час заворушень загинуло щонайменше 22 особи, а 100 отримали поранення. Уряд Мадагаскару заперечує ці цифри, а Радзуеліна заявив цього тижня, що під час протестів загинуло 12 осіб.

РОЗГОРТАННЯ

Протести почалися 22 вересня й швидко маштабувалися. Загалом в них взяли участь тисячі людей по всій країні. Спротив перекинувся на усі соціальні, етнічні групи та регіони.

29 вересня президент Мадагаскару розпустив уряд тазаявив про своє бажання створити «простір для діалогу» з молоддю і пообіцяв підтримати підприємства, постраждалі від мародерства. У жовтні він також пообіцяв піти у відставку, якщо відключення електроенергії в столиці триватимуть протягом року.

11 жовтня новий прем'єр-міністр генерал Руфен Зафісамбо пообіцяв провести незалежне розслідування щодо можливих помилок, допущених силами безпеки з початку демонстрацій. Серед розглянутих випадків — смерть студента в місті Анциранана на півночі Мадагаскару 26 вересня під час студентської демонстрації. 

Проте, це не допомогло… 

У суботу 11 жовтня військові з армійського підрозділу CAPSAT (той який допоміг Радзуеліні прийти до влади в результаті державного перевороту 2009 року), закликали своїх побратимів-солдат не виконувати накази та підтримати протести, очолювані молоддю. Представники CAPSATопублікували публічний заклик до солідарності із демонстрантами. 

Деякі солдати вийшли з казарм, щоб супроводжувати протестувальників на площу 13 Травня — історичне місце багатьох політичних повстань, яка під час заворушень посилено охоронялась та була закрита. В цей час жандарми відкрили вогонь по солдатам, які приєдналися до протесту. Як пишуть, було вбито двох військових.

Протестуючі вимагають, щоб Радзуеліна пішов у відставку, вибачився перед країною та розпустив сенат і виборчу комісію. Більш радикальне крило вимагає суду над корумпованою правлячою верхівкою та затримання Радзуеліни.

Президент Мадагаскару не був оригінальним і засудив «незаконну та насильницьку спробу захоплення влади», звинуватив іноземні центри в провокуванні заворушень та підтримки перевороту й натякнув, що колишні колонізатори не простили йому надмірний суверенітет…

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ

Ми в Україні звикли шукати причини протестів проти влади в інтересах зовнішніх гравців. Власне в такій парадигмі говорять й симпатики Радзуеліна на Мадагаскарі. Вони кажуть, що їх президент вів антиколоніальну політику, не вітав глобалістів, активно вичавлював з острова французів та сприяв появі китайських інвесторів. І це стало причиною, повстання місцевих “соросят”, а їх протест спрямований проти власного суверенітету й фінансується з французьких корпорацій…

Насправді, ситуація складніша за концепцію змови зумерів та колишніх колонізаторів. Президент Радзуеліна не був повним клієнтом КНР та й у Парижу зараз є інші більш вагомі справи ніж інспірувати революції в своїх колишніх колоніях.

Проте, Мадагаскар та Китай останній час активно зближувалися. За даними малагасійської митниці, Китай є найбільшим торговим партнером Мадагаскару та найбільшим джерелом імпорту з 2015 року. У 2020 році двостороння торгівля товарами досягла 930 мільйонів доларів США, що становить 18,1% від загальної зовнішньої торгівлі Мадагаскару. 

На Діалозі лідерів Китаю та Африки в ПАР голова КНР Сі Цзіньпін висунув Ініціативу підтримки індустріалізації Африки, План підтримки Китаєм модернізації сільського господарства Африки та План китайсько-африканського співробітництва з розвитку талантів. Мадагаскар був серед тих країн, які відразу предметно відгукнулися на ці ініціативи.

У період з 2000 за даними ЗМІ на Мадагаскарі було реалізовано приблизно 50 проектів з боку Китаю. Ці проекти варіюються від розробки нової гідроелектростанції потужністю 40,5 МВт у басейні річки Бецібука за кредитом Експортно-імпортного банку Китаю, розширення та реконструкції швидкісної дороги, що з'єднує порт Туамасіна та магістраль RN2, буріння свердловин до будівництва Міжнародного конференц-центру в Антананаріву. 

Проте всі ці проекти та інвестиції не про основні цінності Мадагаскару - його надра. Там є все: від урану до золота та драгоцінних каменів. Провідна компанія в мінеральному секторі — QIT Madagascar Minerals (QMM), в якій 80 % — частка Rio Tinto(штаб в Британії) і 20 % — уряду Мадагаскару. Досі брити та французи контролюють основні сектори експортно цікавих тем. І президент Радзуеліна був з ними в долі. Китайці увійшли тільки в третину тем та й то не критично.

Головна сторінка Facebook руху Gen Z Madagascarбула заблокована Meta за кілька годин до подій 11 жовтня, після сотень скарг на «заклики до ненависті». Урядові структури запустили тролів та ботоферми, які адмініструвалися -… увага! - у Франції Але це вже режим не рятує. Західні посольства (країн ЄС, Франції та США) в Мадагаскарі посилають сигнали опозиції з натяком виходити на угоду з владою та згортати протести.  

ЩО ТАКЕ ПОКОЛІННЯ Z?

Покоління Z – це ті, хто народився між кінцем 1990-х і початком 2000-х. Стійкий стереотип зображув це покоління зумерів як апатичних та малозацікавлених у політиці. Але за останні кілька тижнів покоління Z заперечило цей образ. Про це свідчать кадри повсталої молоді на вулицях Катманду в Непалі, Джакарти в Індонезії, а також Рабату в Марокко та Антананаріву на Мадагаскарі. Хоча молодь становить переважну більшість населення Мадагаскару (дві третини мешканців у 2023 році, за даними ЮНІСЕФ, були молодші 30 років), жодного разу покоління Z не брало такої активної участі в політичному протестному русі. 

"Цей рух, перш за все, безпрецедентний за своєю формою – глибоко горизонтальний, спонтанний і децентралізований. На відміну від мобілізацій минулого, які підтримувалися або були перехоплені політичними партіями, профспілками чи харизматичними лідерами, ця народилася з органічного колективного обурення, переважно в цифрових просторах, і структурувалася без єдиного лідера", – каже Кетакандаріана Рафітосон, викладач-дослідник політичних наук в Католицькому університеті Мадагаскару та член Transparency International. "Це надає йому нової символічної сили, оскільки він не керується логікою завоювання влади, а існовним імперативом – вимагати життєздатного майбутнього".

Схожий рух є й в марокканської молоді, ініційований колективом Gen Z 212 (у назві використано телефонний код Марокко). Акції протесту були спровоковані смертю вісьми вагітних жінок через відсутність належного нагляду та питної води в державній лікарні Агадіру. Рух прагне кращої системи охорони здоров'я та освіти, вимагає покласти край корупції серед еліт і повалити уряд прем'єр-міністра Азіза Аханнуша.

У Марокко протестувальники вказують на астрономічні суми, інвестовані в реконструкцію кількох стадіонів для майбутнього Кубка африканських націй та Чемпіонату світу 2030 року. Ці гроші недоотримали громадські послуги - медицина, освіта, соціальний захист, зарплати бюджетників тощо.

Зараз протестанти оголосили про призупинення мобілізації через поступки короля Мухаммед VI та заяву про реформу системи охорони здоров’я в Мароко. Проте, ця пауза є лише «стратегічним етапом, спрямованим на посилення організації та координації, щоб гарантувати, що наступна фаза руху буде більш ефективною та впливовою», – уточнив рух Gen Z 212. 

Перш ніж дістатися Магрибу, цей гнів покоління Z спочатку проріс на вулицях Катманду в Непалі, а також в Індонезії, Перу та на Мадагаскарі. Як і в Марокко, у кожному з цих випадків протестувальники засуджують розділене суспільство.

У Непалі тригером стало обурення способом життя «непо-дітей» (діти знаті). У Джакарті повстання почалося через призначення депутатам житлової допомоги, що в десять разів перевищує мінімальну заробітну плату. У Лімі протестувальники зітнулися із законом, що зобов'язує молодь робити внески до приватного пенсійного фонду. На Мадагаскарі останньою краплею стали повторювані відключення води та електрики.

«ПОЛІТИЧНО ПОРІВНЯННІ КОНТЕКСТИ»

На думку доктора політичних наук в Університеті Париж 1 Паоло Струппі, ці протести відбуваються в «політично порівнянних контекстах». Йдеться про «країни Південної півкулі, населення яких вважає, що ними погано керують. Крім того, зазначені країни «мають відносно молоде населення, причому щонайменше чверть складають зумери (представники покоління Z)».

Як і те, що спостерігалося близько п'ятнадцяти років тому під час Арабської весни, мобілізації останніх тижнів організовуються не через партії, профспілки чи НУО, а безпосередньо в соціальних мережах.

«Покоління Z – це перше покоління, яке народилося з соціальними мережами», – нагадує професор IESEG та авторка книги «Покоління Z в Азії: динаміка, відмінності та цифровізація» Елоді Жентіна: «Це покоління гіперпідключене, воно має доступ до інформації цілодобово. Вони живуть у мережевій системі, і тому не надають значення організаціям, заснованим на ієрархії». 

Зі своїм вмінням розбиратися в інтернет-кодах, покоління Z зуміло мобілізувати значну частину населення в кількох країнах за допомогою хештегів, візуальних матеріалів, підсилених ШІ, відео з моторошним монтажем, а також здорової дози сарказму. Як приклад – пропозиція президента Мадагаскару Андрі Радзуеліни відбирати кандидатів на міністерські посади через LinkedIn, яку молоді інтернет-користувачі острова висміяли.

Використання інтернету призвело до «ефекту наслідування» від однієї країни до іншої. Соціальні мережі дозволили обмінюватися методами мобілізації, спільними символами тощо.

На Мадагаскарі протестувальники прямо визнають вплив азійських рухів зумерів, що виникли за тисячі кілометрів, але стали близькими завдяки транснаціональній цифровій культурі та спільним проблемам, починаючи з боротьби з нерівністю та корупцією.

"Протести в Непалі стали ключовим моментом для створення руху Gen Z Madagascar. Широко висвітлені в соціальних мережах, ці протести в Азії зіграли важливу роль у колективному пробудженні в країні", – пояснює одна з учасниць руху. "Те, що сталося в Непалі, вселило в малагасійське населення надію, що можна повалити систему, що молодь може взяти свою долю у свої руки і що ситуація в країні не є неминучістю. Звідти почали лунати окремі голоси, які потім об'єдналися в рух Gen Z Madagascar”..

Символом цієї цифрової солідарності є піратський прапор з японського манґи "One Piece", який також було видно під час протестів в Індонезії та Непалі. На Мадагаскарі протестувальники використовують перероблену версію, де солом'яний капелюх персонажа замінений традиційним кептариком.

ВІДМІННЕ

Якщо ж брати до уваги внутрішньополітичний контекст, Рух Gen Z Madagascar не вписується в жодну лінію спадкоємності. Він не походить ні від Wake Up [громадянський рух, що виник на Мадагаскарі в соціальних мережах у 2013 році], ні від боротьби 1972 року [rotaka, або малагасійська революція, рух фермерів і студентів, який призвів до падіння Першої республіки Мадагаскар]. І ще менше він походить (і на щастя) на рухи 2009 року. Правда, піратський прапор Luffy [з манґи One Piece], перероблений у стилі гасі [по-малагасійськи], все ж таки безмірно креативніший і радісніший, ніж футболки помаранчевого кольору.

Він народився в іншому місці: у цифровому світі, в мережах, в гніві. Ця молодь не читає політичнихманіфестів минулих революціонерів – вона дивиться аніме. Вона більше не вірить партіям – вона вірить у команди (crews). Це ключове поняття з One Piece, яке означає не просто «команда», а піратську команду-сім'ю, що є центральним концептом для ідентичності руху.

Ця молодь не слідує за лідерами – вона слідує за принципами. Варто відкрити для себе символічну основу цього покоління: манґу One Piece. Так, я знаю... як і мій знайомий Patrick Rakotomalala, яхас-бін (Has been - застарий). Але «One Piece» – це значно більше, ніж манґа чи аніме, або навіть сьогоднішня (захоплива) серія на Netflix. Це політична епопея, замаскована під історію молодих піратів.

З неї ми дізнаємося, що:

● свобода цінніша за славу;

● дружба – це революційна сила;

● влада завжди розбещує;

● гідність завойовується вірністю;

● а сміх – це зброя проти страху.

Luffy та його команда втілюють відмову від конформізму, радісну мужність тих, хто бореться без ненависті, та віру в горизонтальну братерську спільноту. Не потрібно читати Маркса чи Фанона, розбиратися в критичній теорії чи штудіювати антиколоніальний дискурс... У них є Луффі. І в світі, насиченому брехнею, цього достатньо, щоб мріяти правильно. 

Сьогодні молодь діє – а старші коментують. Patrick Rakotomalala був одним з ідеологів протестів руху Wake Up Madagascar 2013 року. Він пише: “Я згадую тут Wake Up Madagascar у 2013 році. Це було чудово. Це було щиро. Але це не «зайшло» так, як вдалося Gen Z. Чому? Можливо, тому що Wake Up був занадто розсудливим, занадто «громадянським», занадто довірливим до принципів та сили громадської моралі. Wake Up, мабуть, вірив, що потрібно переконувати. Gen Z знає, що потрібно смикати”.

Патрік стверджує, що їх рух 2013 року — це була міська, освічена молодь. Еліта, яка мріяла про кращу державу. Але яка, можливо, недостатньо розмовляла мовою народу. І яка ще не мала сучасних інструментів та їхнього потенціалу для поширення. Gen Z Madagascar — це вулиця, телефон, відео, хештег. Це натовп, який вчиться говорити «ні», знімати насильство, сміятися зі своїх гнобителів. Wake Up хотів «пробудити свідомість». Gen Z хоче «пробудити країну». 

Що вражає в Gen Z Madagascar, так це те, що, попри лютість, насильство, з яким він стикається, попри спроби дискредитації та мародерства, він зберігає гідність та ентузіазм. Жодного безглуздого насильства, жодної помсти. Лише чіткий, ясний, усвідомлений гнів. Вони не хочуть спалити країну – вони хочуть, щоб її перестали грабувати.

Їхня позапартійність – це не просто гасло. Це етика. І цю етику відчуває народ. Саме цим пояснюється їхня спонтанна довіра.

DISCORD: ПЛАТФОРМА В ЦЕНТРІ МОБІЛІЗАЦІЇ

На відміну від своїх попередників з часів Арабської весни, для організації зумери звертаються не до Facebook – який вважається застарілим – а радше до Discord. Платформа з 200 мільйонами щомісячних користувачів, яка довгий час була обмежена для геймерів, відіграла ключову роль у недавніх протестних рухах.

У Марокко колектив Gen Z 212 народився у цьому додатку, де він об’єднує понад 185 тис осіб. На цих каналах спілкування учасники обмінюються повідомленнями та голосовими повідомленнями про свої вимоги та наступні місця зборів. Кожного вечора на платформі також проводиться голосування щодо продовження руху. 

Так само в Непалі протести організовувалися через групу Youth Against Corruption, яка налічує 160 тисчленів. Після падіння уряду саме на Discordвідбувалися дебати щодо вибору наступного прем'єр-міністра. У цих дискусіях прозвучало ім'я голови Верховного суду Сушіли Каркі, призначеної виконувачем обов'язків прем'єр-міністра 12 вересня. «Це спосіб повернути собі демократію», – вважає Паоло Струппі.

«Покоління Z, особливо в Азії, дуже любить онлайнові мікроспільноти. На відміну від більш традиційних соціальних мереж, таких як Facebook і Instagram, Discord приваблює тим, що створює відчуття більш спільнотності та автентичності», – зі свого боку пояснює Елоді Жентіна.

ЩО ДАЛІ?

З огляду на подальшу долю Мадагаскару є кілька важливих тез, які варто взяти до уваги:

1) Швидкість, з якою офіцери та «кар'єрні» політики з'явилися на площі 13 Травня, показує, що процес привласнення руху вже почався.Політики та нові прогресивні військові були відсутні під час гарячих сутичок та репресивних дій жандармів проти протестантів. Тепер політики, які до цього часу мовчали, готуються боротися за місця в ймовірному перехідному уряді.

Останнім часом видно, як особи, що активно діяли для повалення Марка Равалуманана в 2009 році, зараз активізувалися, щоб повалити Анрі Радзуеліну. Серед них – генерал Рене Лілісон, губернатор регіону Софія, якого на площі 13 Травня бурхливо вітали мітингувальники, які явно забули про його роль в перевороті 2009 року. Один з активістів Gen Z Madagascar відверто каже, що “таким захопленням “колишніми” ми готові виправдати опортуністів, які вже продемонстрували, на що вони здатні, і кинутися в їхні обійми в стані повної амнезії”

Скидається, що генерал Рене Лілісон є найбільш впливовою фігурою серед силовиків, який публічно почав гру за владу.

2) Gen Z Madagascar не має видимого лідера з високою суспільною довірою, який міг би стати дієвим співрозмовником для таких інституцій, як армія, партії, профспілки, дипломатичне співтовариство. Одне – наповнити вулиці, а інше – мати легітимне місце за столом переговорів.

Експерти кажуть, що на столі багато варіантів щодо можливої відставки Радзуеліни: відставка на користь голови Сенату, державний переворот, військова директорія чи угода, досягнута в результаті національних консультацій…

Кетакандаріана Рафітосон вважає, що "покоління Z, можливо, ще не має формалізованого політичного проекту. Тим не менш, воно вже змінило умови,більше не йдеться про виживання в несправній системі, а про її радикальне перетворення… Це не миттєве повстання, а глибинна поколіннєва зміна, що вже відбувається. Можливо, сьогодні ми в усьому світі стаємо свідками моменту перелому".

Patrick Rakotomalala застеріагає політиків від спроб рейдернути рух протесту. “Наша роль, нас, хас-бінів, не в тому, щоб їх судити. Не в тому, щоб повчати їх. І тим більше не в тому, щоб привласнити їхній рух. Наша роль – супроводжувати їх. Позичити їм трохи нашого досвіду – не відбираючи в них їхній горизонт. У нас є наші шрами. У них – їхня віра. І саме їхня віра змусить країну рухатися вперед”.

На думку Паоло Струппі, «важко визначити, чи призведуть рухи зумерів та їх революційний протестдо глибоких змін». Також важко передбачити, чи вийдуть вони за межі Глобального Підвня, щоб, можливо, породити наприклад «Gen Z 33» чи «Gen Z 38» [аналогічний рух у Франції чи України, посилаючись на телефонний код країни]…

автор - Віталій КУЛИК, політолог