"Восстановление Авдеевки приостановлено"

Де не буде України, там не буде життя.

Як не помиляюся, той Коксохім працював на вугіллі Покровська. Отже, логічний ланцюжок "якщо" треба почати звідси. Інакше, як він каже, Авдоса не буде.

Гадаю, проблема з відновленням прифронтових міст лежить не в площині економіки, а в площині демографії. І це стосується не лише Авдіївки. Гроші можна знайти, навіть завод можна відновити. Питання - де взяти людей, які будуть на ньому працювати? А їх немає. З прифронтових, а тим більше тих, хто вже був чи стане фронтом, міст та сіл вже виїхали чи виїзджають люди. Масово. Залишаються лічені відсотки від тих, хто там жив. І в масі своїй ті хто виїхав, не повернуться. Люди похилого року вимирають від таких стресів, невизначеності та загострення хронічних хвороб. Молодь адаптається до нових місць і навряд чи повернеться на руїни, де їй нічого робити. Родини з дітьми будуть жити там, де безпечно і є освіта. А це точно не умовна Авдіївка.
Тож основна причина не відсутність заводу чи грошей, а відсутність людей. І взяти їх ніде...

Взагалі, Донбасс заселявся досить пізно в історичному плані. Та ж Авдіївка - 1880 рік. В ці роки населення вже не виїзджало у чисте поле шукати кращої долі, "осадництво" вже давним давно закінчилося, бо вже сформувалися великі індустріальні міста в більш старих регіонах, вже активно почалася урбанізація. Тому Донбас - це молоді агломерації. І в них не встигли сформуватися достатньто розвинені "коренні" горизонтальні зв'язки. Щоб піврайона - родичі, родинні бізнеси, родинні умовно "маєтки". Молоді урбаністичні поселення як правило "атомарні". Вони ще не пронизані десятками ниточок родинних звязків. А атомарна спільнота, на жаль, руйнується набагато швидше та легше за історично довгу, яка вже встигла глибоко "вкорінитися", розростися. Люди роз'їхалися, будинки зруйновано - і все. Повертатися просто нікуди. Це біда та печаль, трагедія, що тут скажеш.

Ви прекрасно сказали ..