Історія не знає прикладів демократичних імперій

Позавчора на одному заході, присвяченому росії, спалахнула жвава дискусія щодо того, чи будуть утворені у випадку розпаду росії нові держави демократіями, а якщо ні, то чим цей світ буде кращий за нинішній.

Моя точка зору полягає в наступному.

1. Демократія -- це не стан, а процес, в якому доводиться щоденно працювати, а іноді й битися за утримання на місці, а тим більше за просування вперед. Ми самі оно вже скільки років рухаємося, але поки що так і не стали повноцінною демократією, нас класифікують як гібридний режим. Деградація також можлива, он подивіться на тих, хто буквально нещодавно забороняв нам копирсатися в носі. Тож новостворені країни (якщо станеться розпад росії, що, на мою думку, дуже ймовірно) не досягнуть одразу демократії -- але розпочнуть шлях до неї.

2. Водночас історія не знає прикладів демократичних імперій. Імперія заснована на ідеї примусу інших до співжиття на умовах та за правилами метрополії. Зазвичай іншим це не подобається, бо вони хочуть жити власним життям. Тож імперія позбавляє їх можливості визначати своє майбутнє, інакше втечуть. Таким чином, імперія не має шансів на демократію за визначенням. Поки росія є імперією, демократичні зміни там неможливі в принципі.

3. Навіть якщо всі новостворені держави стануть автократіями, ніхто з них не матиме ресурсів на загарбницькі війни (принаймні навіть найсильніший не матиме достатньо ресурсів). Це краще, ніж те, що маємо нині. І не треба нас лякати появою божевільних диктаторів з ядерною зброєю, бо ми вже маємо божевільного диктатора з ядерною зброєю.

4. Кажуть, що світ остаточно відходить від демократії. Подивимося. Я так не думаю. Зникнення з мапи утворення під назвою російська імперія зробить світ значно чистішим.