Владі пощастило бо ми є Та ми причина чому ця країна ще стоїть

Після фото Троєщини і базару на фоні пожежі мене реально накрило.
Тільки не димом, а усвідомленням.

Те, що влада постійно говорить, що вони такі молодці і все роблять для народу, — це мило.
Але правда в іншому: це владі дуже пощастило з народом.

Бо я не знаю жодної іншої нації, яка б у таких умовах на четвертому році війни, під обстрілами, блекаутами, дронами, втратами продовжувала працювати, донатити, жартувати і ще й встигала пекти хліб. 

Ми — унікальні.
Ми можемо стояти на ринку, коли навколо горить.
Ми зважимо вам яблука навіть під вибухи.
Ми купимо помідори, поки над головою гуде “Шахед”.
Ми пожартуємо, коли нема світла, і скажемо “сьогодні щастить” тільки тому, що електрика є вже дві години поспіль.

Наша країна тримається не на системі, а на людях, які кожен день роблять вигляд, що це не кінець світу.
На тих, хто відкриває бізнес, коли поряд прильоти.
На тих, хто віддає останнє, щоб зібрати на батареї чи пікап.
На тих, хто втратив дім, але продовжує донатити з тимчасового гуртожитку.

Ми не просто народ.
Ми — нервова система, яка тримає цю державу,
поки вона ще вчиться ходити на власних ногах.

І я не знаю, у якій ще країні владі так пощастило з народом, як пощастило владі в нашій.

Бо ми — терпимо, допомагаємо, виживаємо,
самі себе лікуємо, самі себе мотивуємо
і ще й платимо податки, щоб було з чого купити нову синю плитку для пресконференцій.

Ми — єдиний народ, який після чергового прильоту може сказати: «Головне, що хліб свіжий, а каву зранку вже встигли зварити».

А потім ще зробити сторіз і написати:
“Все буде Україна, тільки не сьогодні, бо сьогодні вихідний у ТЕЦ”.

Так от.
Величезне питання, чи пощастило нам із владою.
Але я точно знаю — владі неймовірно пощастило з нами.