Чому “Буревестник” — черговий блеф Росії

Президент Володимир Путін заявив у неділю, що Росія випробувала свою крилату ракету «Буревісник» з ядерним двигуном . Оголошення Путіна про цю «ядерну крилату ракету необмеженої дальності» мало набагато більше політичних, ніж військових мотивів.

1. Фізика не на боці Росії

“Буревестник” — це проєкт крилатої ракети з ядерним реактором малої потужності, який нібито дає їй необмежену дальність польоту. Ідея виглядає привабливою, але технічно — це майже фантастика.
Малогабаритний реактор, здатний працювати в польоті, — це завдання, яке не змогли реалізувати навіть США під час програми Project Pluto у 1960-х роках. Російський проєкт стикається з тими ж проблемами: реактор перегрівається, система охолодження нестабільна, а питання радіаційної безпеки взагалі не вирішене. По суті, кожен запуск такої ракети — це потенційна екологічна катастрофа.

2. Реальні випробування — суцільні провали

Згідно з даними західних розвідок та аналітичних ресурсів, включно з Bellingcat, CNBC та Nuclear Threat Initiative, у період з 2017 по 2019 рік Росія здійснила щонайменше тринадцять випробувань «Буревестника».

Усі вони закінчилися аваріями, більшість — навіть не досягли стабільного польоту. Найвідоміший інцидент стався у 2019 році під Северодвінськом, коли через вибух під час випробувань загинули п’ятеро фахівців «Росатому», а радіаційний фон у регіоні підскочив у кілька разів. Це лише підтвердило: ракета не просто недопрацьована — вона небезпечна навіть для власних розробників.

Не було ніякого відео підтвердження і вчорашнього запуску. Впевнений російська пропаганда смакувала б такими кадрами.

3. Політичний, а не військовий проєкт

«Буревестник» — це інструмент пропаганди, а не оборони. Кремль демонструє його як «зброю майбутнього», щоб підживити внутрішню впевненість у технологічній перевазі та компенсувати стратегічні поразки в реальному світі.
Для зовнішньої аудиторії це має створити враження, ніби Росія здатна на «асиметричні» відповіді Заходу. Але для військових експертів цей проєкт виглядає радше як дорога PR-іграшка, а не реальний інструмент стримування.

4. Небезпечна утопія

Навіть у теоретично успішному варіанті «Буревестник» залишатиме радіоактивний слід на всьому маршруті, потребуватиме велетенських витрат на утримання й обслуговування, а її бойова ефективність буде сумнівною.
Існуючі міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) уже можуть доставити ядерний заряд на інший континент швидше, точніше й без ризику радіаційного зараження власної території.

Нащо це Путіну?

Показати “велич Росії” після серії принижень

Коли Путін уперше презентував «Буревестник» у 2018 році у знаменитому посланні до Федеральних зборів, Росія вже перебувала під санкціями через анексію Криму, економіка стагнувала, а міжнародна ізоляція посилювалася.
Потрібен був ефект “wow”, щось, що продемонструє, ніби Москва все ще може «залякати Захід» і диктувати умови.

Тому на екранах з’явилися мультики з ракетою, що «облітає Землю» і «вражає ворога будь-де». Це було політичне шоу, покликане відродити відчуття гордості та величі у власного населення.

Тепер Трамп знову ввів нові санкції і знову Путін оголосив про “Буревестник”. До речі, а де “Орешник”? Хоча не будемо відволікатись. Отже, нащо це йому?

Залякати Захід і вибити місце за “новим столом переговорів”

Для Путіна ядерна тема — не просто оборона, а інструмент дипломатії тиску.
Демонструючи «нову зброю», він хотів:

• показати, що Росія нібито вийшла за межі старих договорів типу ДРСМД;

• примусити США і НАТО знову сісти за стіл переговорів, визнавши Росію «рівною» ядерною наддержавою;

• створити ілюзію, ніби Захід повинен домовлятися, бо інакше Кремль має «непередбачувані можливості».
  Тобто «Буревестник» — це психологічна зброя, спрямована на Вашингтон і Брюссель, а не на поле бою.

Підтримати внутрішній міф про “вічного лідера”

Для російської аудиторії «Буревестник» — це ще й частина путінського культу.
Ракета з «необмеженою дальністю» символізує самого Путіна — «вічного», «всесильного», такого, що нібито не має меж.
Це зручний образ для пропаганди: поки Захід “гниє”, Росія створює “зброю, якої не має ніхто”.
Навіть якщо вона не літає — у телевізорі вона літає чудово.
Таким чином, Путін купує собі ще кілька років політичного кисню, граючи на почутті гордості та страху свого електорату.

Виправдати витрати на ВПК і розпил бюджету

Презентації «чудо-зброї» — це ще й зручний інструмент перерозподілу грошей.
На проєкти типу «Буревестника» або «Посейдона» виділяються мільярди рублів, які потім безслідно зникають у структурі оборонного комплексу.
Оголошення про “новітню зброю” дозволяє легітимізувати ці витрати і створити враження, що Кремль «інвестує в безпеку», хоча насправді — у корупційні схеми.

Компенсація технологічного відставання

Коли ти не можеш створити сучасний дрон, мікрочіп чи точну навігаційну систему — ти вигадуєш “священний Грааль” у вигляді ядерної ракети без меж.
“Буревестник” став компенсаторним міфом: замість реального технологічного прориву — гігантська “страшилка”, покликана перекрити враження від очевидного відставання Росії у сфері високих технологій.
Це психологічна стратегія, знайома ще з радянських часів: якщо не можеш наздогнати — треба хоча б налякати.

Отже, ракета 9М730 «Буревестник» — це не прорив у військовій науці, а спроба продати світові стару радянську мрію під новою обгорткою. У сучасній війні, де ключову роль відіграють точність, технології навігації та швидкість ухвалення рішень, така зброя виглядає як анахронізм, загорнутий у міф про наддержаву.

По суті, «Буревестник» — це не ракета глобальної дальності, а феєрверк глобальної брехні, покликаний переконати світ, що Кремль ще здатен створювати щось інноваційне.
Насправді ж, як і більшість «чудо-зброї» останніх років, вона залишається символом безсилля, загорнутим у ядерний блиск.