Маніловська енергетика України — сатирична комедія на п’ять дій із однією лампочкою

Олексій Бутенко: Маніловська енергетика України — сатирична комедія на п’ять дій із однією лампочкою

Дійові особи:

Україна — держава реформ і планів.

Манілови — енергетичні візіонери.

Енергетика — героїня, що тримається на чесному слові.

Народ — дивиться, сподівається і платить за світло, яке колись обіцяли ввімкнути.

Дія І. Десять стратегій і жодного вимикача

О, яке це видовище, панове!

Сцена сяє екранами, на трибуні — промовці у ділових костюмах.

На слайдах — стрілки, гасла, діаграми.

І ось він, головний герой — енергетичний Манілов,

з обличчям, освітленим власною харизмою:

«Ми запустимо розподілену генерацію — про яку вже казав Президент!»

Глядачі аплодують. Звучить гучно, героїчно, навіть трохи електризуюче.

Тільки одна дрібниця — генерації ще нема. Але аплодисменти вже є.

Як я зазначав у блозі

«Українська енергетика: борги, хаос і відсутність сигналів для інвестора»,

реформи — це не нат натхнення у мікрофон, а робота у полі.

Та хто ж хоче працювати, коли можна так красиво говорити?

Дія ІІ. Манілов 2.0: Wi-Fi, гранти і вічні штаби

Новітній Манілов не знає пилу доріг — лише пил конференц-залів.

Він не копає траншеї, зате копіює стратегії.

Його зброя — слова: “парадигма”, “енергетична екосистема”, “сталий розвиток”.

Його улюблена мантра:

«Потрібен антикризовий штаб!»

І штаби з’являються, множаться, обговорюють один одного.

Штаб із лібералізації, штаб із синергії, штаб із пошуку попереднього штабу.

А про справжню лібералізацію енергетичного ринку ніхто не говорить.

Бо це не телегенічно.

А от “план”, “стратегія” і “синергія” — звучить, як симфонія.

Як підказує навіть

World Bank: Power More With Less: Scaling Up Energy Efficiency for Growth and Energy Security,

ефективність починається там, де закінчується бюрократія.

Та хіба Манілов читає звіти, коли можна вийти в ефір?

Дія ІІІ. Коли цифри поступаються перед поезією

Відкриваєш “аналітику” від манілових — і здається, що потрапив на конкурс поетів.

Там не таблиці — там метафори.

Не формули — а “світло довіри” та “енергетична філософія нації”.

І кожен автор — не просто консультант, а візіонер, стратег, архітектор епохи.

Кожен — трохи Ілон Маск, трохи Прометей, і зовсім трохи користувач Excel.

“Ми вже на фінішній прямій!” — каже він.

Та карти немає, дороги немає, а пальне — у концепції “доопрацюється”.

Сміх і сум одночасно.

Бо поки інженери тримають лінії під обстрілами,

манілови тримають ефір і гасло “Енергія — це ми”.

Дія IV. Українська енергетика як театр абсурду

Героїня нашої п’єси — Енергетика — стоїть на сцені й терпить.

Вона слухає звіти, бачить реформи у PowerPoint і час від часу згасає — не від втоми, а від ліміту напруги.

Зала повна чиновників і грантових облич.

Хтось обіцяє “сонячну революцію”, інший — “атом у кожній громаді”.

Тільки підсвітка сцени працює від дизеля, бо “зелена” ще в дорозі.

“Ми маємо сформувати платформу енергетичної довіри!”

— проголошує черговий промовець.

І всі кивають, бо ніхто не знає, що це значить, але звучить велично.

Дія V. Епілог — про світло, яке вмикають люди, а не плани

І ось фінал.

Світло повертається не завдяки штабам, а завдяки тим, хто просто робить свою роботу.

Не завдяки гаслам, а завдяки професіоналам, які мовчки тримають систему.

Манілови знову десь готують “енергетичний маніфест”,

а справжні люди — тримають напругу країни буквально.

Та все ж надія є.

Бо попри маніловщину, в Україні є розум, громади і довіра.

І коли ми замінимо гасла на дії, штаби на ринок,

а мрії — на проєкти,

світло нарешті стане не темою конференцій, а звичайним фактом життя.

Джерела та посилання

• Олексій Бутенко: Українська енергетика — борги, хаос і відсутність сигналів для інвестора

• World Bank: Power More With Less — Scaling Up Energy Efficiency for Growth and Energy Security

⸻

Автор: Олексій Бутенко — блогер і аналітик.

Пише про суспільні зміни, довіру, розвиток громад і реформи енергетики України.

Сторінка автора на Censor.net →

oleksii-butenko-energy-gogol-style.jpg

Фінальна думка:

Україна має шанс розвиватися через довіру, лібералізацію і дію —

без штабів і без маніловських балачок,

але з людьми, які вмикають світло, коли інші лише говорять про енергію.