Олексій Бутенко: імпорт газу в Україну зріс у 19 разів, а вартість перевищила $500 — бізнес опинився на межі

Осінь 2025 року пахне не лише холодом — вона пахне змінами. Україна входить у нову енергетичну епоху, де вартість газу в Україні стала не просто цифрою, а індикатором виживання.

За даними аналітичного центру DIXI Group, у першому півріччі 2025 року імпорт газу в Україну зріс у 19,3 раза порівняно з 2024-м: 2,30 млрд м³ на суму 1,17 млрд доларів проти 0,12 млрд м³ на 36 млн.
Понад 55 % поставок — зі Швейцарії, 12 % — з Німеччини, 9 % — з Польщі. Середня ціна газу для України зросла на 66 % — до $508 за тисячу кубометрів.

Ці цифри — не суха статистика. Це пульс економіки, що підтримує життя українського бізнесу.

Бізнес платить першим. Для промисловості газ — це енергія машин, тепло у цехах, робота заводів. Зростання вартості на двадцять відсотків — ще удар, але терпимий. На шістдесят — це вже межа виживання.

Розподілена газова генерація, яку донедавна вважали шляхом до енергонезалежності, тепер стає непривабливою для інвесторів. Коли імпортний газ коштує понад $500, економіка міні-ТЕЦ розсипається. Проєкти зупиняються, інвестори відступають. Україна ризикує замінити залежність від постачальників — на залежність від регуляторної невизначеності.

Тим часом розростаються «антикризові штаби». Вони збираються, ухвалюють протоколи, пишуть звіти — і гальмують рух уперед. Сильна вертикаль влади, яка на початку великої війни була потрібна, тепер перетворилася на тягар. Тоді вона рятувала, тепер — сковує. Бізнес не може працювати у режимі, де ціни й правила змінюються після кожної наради, де логіка ринку поступається ручному втручанню. Вертикаль тримає систему, але не дозволяє їй розвиватися.

Лібералізацію енергоринку часто паплюжать. Її називають ризиком, хаосом, загрозою. Але саме відсутність лібералізації і є хаосом. Вільний ринок — це не безлад, а структура, де правила однакові для всіх, а конкуренція створює стабільність.
Коли ціна формується ринком, а не телефонним дзвінком, з’являється довіра. Коли є вибір, є рух. Коли є конкуренція — є ефективність.

Україна має потенціал і енергію. Але жоден штаб, жодна вертикаль не побудують майбутнє замість відкритого ринку.
Держава має створювати правила — не призначати ціни. Бізнес має інвестувати — не виживати.

Виживання — це не стратегія.
Стратегія — це розвиток, свобода і відповідальність.
І саме лібералізація енергоринку України може перетворити кризу на точку росту, а дорогий імпортний газ — на мотивацію діяти, а не боятися.