Тік-Ток проти США, Телеграм проти України - перебіг матчів

Поки поїздаті поїзди везуть українців у далекі краї за три тищі кілометрів, Тік-Ток потихеньку стає американською компанією: міністр фінансів США Scott Bessent повідомив про досягнену з Китаєм угоду щодо продажу 80% китайської соцмережі американським інвесторам.
 
 Чи це щось змінить для пересічного користувача? Так, безумовно.
 Буде менше рашн-пропаганди, менше реклами китайського непотрібу, менше антиукраїнської “повєсточки”. І звісно, ніякої китайської антиамериканської пропаганди.
 Тому що заради цього аж цілий Президент США наполягав на продажі компанії та погрожував санкціями. І це зрештою спрацювало.
 
 Бо у США розуміють загрози в інформаційній сфері і серйозно до них ставляться.
 Вони чи не першими почали боротися з росіяньскими“антивірусами” та “соцмережами”. Пізніше зрозуміли що лапті активно працюють у американських соцмережах і почали вимагати від американських соцмереж боротися з фейками, ботмережами, пропагандою, маніпуляціями.
 
 Але на китайськоі соцмережі американці не мали таких важелів – а от китайська влада мала, і вагомі. Але загроза Тік-Току для США не просто залишалася – вона посилювалася.
 
 Тому американці не стали “бити по хвостам” – блокувати чи забороняти – а одразу пішли до кореня проблеми: до власника.
 Шлях цей був довгий і складний – але і приз буде відповідний.
 І от, до речі, на цьому кейсі буде цікаво подивитися який приклад покаже нам американська демократія. Зокрема, як а буде їхня позиція після отримання влади над ворожим додатком: чи продовжать вони паразитувати на користувачах і, фактично, зловживатимуть цим так само, як і КНР – чи все ж припинить збирати персональні дані у промислових масштабах, запровадить нормальні рівні правила та однаково каратиме порушників.
 (Усі співпадіння з “Дією” та наступною українською владою – випадкові, звичайно)
Після остаточного продажу Тік-Току цей кейс можна буде одразу вносити у підручники світовою інфобезпеки та писати сценарії для голлівудських блокбастерів а-ля Die Hard: “історія про те, як США ліквідували найбільшу загрозу інфопростору США та всьому Світу”.
 
 І це буде історія також про “шлях лідера світової демократії”: не лізти самим у смартфони громадян (щоб зробити там “зашибісь” і самим стати загрозою) - а ліквідувати корінь реальних загроз, які насправді лізуть у смартфони громадян.
А тепер переводимо погляд на Україну. 
 Наш найбільший геополітичний ворог – роісся.
 Її найпотужніший інструмент у інформаційній складовій війни – Телеграм.
 Тих, хто вважає Дурова якимось там “опозиціонером” чи “борцем за свободу” – одразу відправляю гуглити “как телеграм связан с фсб”, від російського ж таки видання “Важнийє історійї”
Так от, роіссіянський Телеграм є найпотужнішою зброєю у інформаційні війні проти України.
 Що робить з цим фактом українська влада?
 Створює “офіційні ТГ-канали”.
 Плодить купу дезінформаційних “карточних офісів”, з яких “мочить” політичних опонентів та і усіх незгодних.
 Змушує усі органи влади України також завести собі “офіційні ТГ-канали”.
 При цьому “єдиний марафон” закликає “довіряти лише офіційним джерелам”.
 Які самі постійно брешуть, але то вже трохи інша історія.
 
 Ну тобто замість боротися проти Телеграма – зе-цифровізатори максимально його педалюють та рекламують, жодним чином не обмежуючи.
 Сподіваючись, що Телеграм допоможе їх на наступних виборах.
 Але при цьому інтереси країни України у інформаційній війні їх геть не цікавлять.
 
 А от у США ставлять інтереси своєї країни - найвище.
 Бо у них все ж демократія і все ж проводяться вибори.
І тому замість завести “офіційний ТікТок-канал ФБР”, тамтешня влада (і поточна, і попередня, до речі) вирішила, що інтереси Америки та її Great Again – значно важливіші ніж сумнівні електоральні ніштяки.
 
 Якщо Тік-Током користуються мільйони американців – це все одно загроза для США.
 Якщо Телеграмом користуються мільйони українців – загрозу ігноруємо, давайте краще її використаємо на наступних виборах.
 
 Ось у чому полягає цивілізаційна різниця між державним мисленням та “роль кібербезпеки дещо перебільшена”.
 (звучить бравурна музика, потяги гудуть, літаки летять, всіх бомблять)
 
 Господи, в якому ж цирку абсурду ми живемо. Про це навіть забуваєш і думаєш що все норм, але ніт