Фармацевт не продавець! v2.0

Минулого тижня я опублікував допис про ініціативу уряду Німеччини щодо розширення ролі фармацевта — зокрема, надання права виписувати рецепти.

 Пост викликав великий резонанс. Я отримав десятки особистих повідомлень і сотні реакцій — з підтримкою, аргументами, прикладами з практики. Більшість писали одне: це правильний напрямок.

Тож вирішив розібрати тему глибше.

Німеччина: фармацевт як частина системи охорони здоров’я

Скажу відверто — Німеччина тут не є новатором. Її ініціатива — це лише перший крок до перегляду ролі фармацевта в системі охорони здоров’я.

Мета — не просто розширити повноваження, а інтегрувати фармацевта у структуру первинної медичної допомоги.

Міністр охорони здоров’я Ніна Варкен у нещодавньому інтерв’ю пояснила:

«Ми повинні розподіляти медичну допомогу між кількома плечима. У цьому контексті аптеки мають бути зміцнені як частина місцевої системи охорони здоров’я».

Фактично, йдеться про нову концепцію аптечної системи — не лише місце продажу, а пункт первинного контакту з громадянином у питаннях здоров’я:

·  вакцинація,

·  консультування щодо відмови від куріння,

·  профілактика серцево-судинних хвороб,

·  контроль базових показників (тиску, глюкози, холестерину).

 Реформу в Німеччині розглядають не як загрозу лікарям, а як розвантаження системи.

Завдання — підвищити якість обслуговування пацієнтів і зняти навантаження з лікарів, не втрачаючи контроль над безпекою.

Це — зміна статусу фармацевта.

Ідея проста: фармацевт — це не продавець, а медичний фахівець, який може і повинен бути частиною лікувального процесу.

Польща «на марші»

Якщо німецька реформа для українського ринку — це політ у космос, то польські ініціативи — вже колонізація Марсу.

 Польська асоціація студентів-фармацевтів (PTSF) та Асоціація фармацевтичної освіти (SEF) виступають за запровадження індивідуальної професійної практики фармацевтів та права на виписування рецептів у визначених випадках.

Йдеться не лише про розширення повноважень у межах аптеки.
Фармацевти вимагають можливості працювати незалежно від аптечного «прилавка» — консультувати пацієнтів будь-де, як лікарі:

·  у власному кабінеті,

·  онлайн,

·  у медичних центрах чи громадах.

Тобто фармацевт у Польщі прагне бути не працівником аптеки, а самостійним медичним фахівцем, який має право вести клінічні консультації та супроводжувати лікування.

Ця модель має дедалі ширшу підтримку — серед університетів, професійних асоціацій і місцевої влади.

У Польщі вже розуміють: фармацевт — це не місце роботи, а рівень довіри і професійної компетентності.

Це перехід від аптеки як торгової точки — до фармацевта як медичного експерта, який може супроводжувати пацієнта на всіх етапах терапії.

Україна: шлях свій, але ще довгий

З 1 січня 2027 року аптеки в Україні будуть зобов’язані надавати фармацевтичну послугу — це норма Закону України «Про лікарські засоби» (2022).

Фармацевтична послуга — це не просто продаж ліків. Вона включає інформування, просвіту, участь у лікувальному процесі, пропаганду здорового способу життя, а також консультування пацієнтів щодо застосування препаратів.

Але щоб це не залишилось декларацією, потрібні конкретні кроки.

Що потрібно для реалізації

1️⃣ Ефективне професійне самоврядування.

Це — основа. Саме воно визначає допуск до професії, контроль якості, дисципліну й відповідальність.

Нам потрібно створити незалежне самоврядування фармацевтів, а не кишенькові асоціації, підконтрольні аптечним мережам чи дистриб’юторам.

2️⃣ Реєстр фармацевтів. Без нього неможлива перевірка кваліфікації, верифікація пацієнтів і контроль за відповідальністю.

3️⃣ Протоколи фармацевтів.

Необхідно оновити існуючі й створити нові протоколи, які чітко визначають межі компетенцій та стандарти дій фармацевта.

4️⃣ Належна аптечна практика (GPP).

Україна має ухвалити власний нормативний акт, гармонізований з європейськими стандартами Good Pharmacy Practice.

5️⃣ Відповідальність фармацевта.

За порушення протоколів повинна наставати дисциплінарна або адміністративна відповідальність (зміни до КУпАП).

6️⃣ Взаємодія лікар – фармацевт.

Фармацевт має отримати доступ до даних пацієнта (через eHealth) і комунікувати з лікарем щодо корекції терапії. Це потребує юридично відпрацьованого механізму.

7️⃣ Оплата фармацевтичної послуги.

Ключове питання: хто платить?

Чи це буде окремий тариф, чи частина аптечної націнки?

Чи оплату здійснюватиме пацієнт, чи Національна служба здоров’я України? Без відповіді на ці питання система не запрацює.

🔎 Підсумок

Світ переходить до моделі, де аптека — це перша точка контакту пацієнта з системою охорони здоров’я.

Україна має всі передумови, щоб піти цим шляхом. Але для цього потрібно створити правила, які дадуть фармацевту не лише повноваження, а й відповідальність, авторитет і повагу.

Бо фармацевт — це не продавець!

Це професіонал, який стоїть на передовій турботи про здоров’я людини.
І саме від того, як ми побудуємо цю модель сьогодні, залежить, якою буде фармацевтична професія в Україні завтра.