Український ударний дрон FP-2: бойова частина 105 кг та радіус дії 200 км

Индустрия дронов

Ще у вересні компанія Fire Point представила ударний безпілотник FP-2 із заявленою бойовою частиною вагою 105 кг і робочим радіусом близько 200 км. 

Конструктивно апарат орієнтований на виконання місій проти прифронтових цілей — укріплень, складів і скупчень техніки, де застосування великої кількості високоточних ракет обмежене через їх дефіцит або логістичні складнощі.

Відомо, що ударний дрон FP-2 вже оснастили адаптованою авіабомбою ОФАБ-100-110-ТУ в якості бойової частини.

Навіщо Україні такий БПЛА?

З тактичної точки зору FP-2 може заповнити важливу нішу між легкими розвідувально-ударними БПЛА та ракетними засобами великого калібру. Його 105-кілограмова бойова частина дозволяє ефективно уражати об’єкти полегшеної та середньої броньової захищеності, одночасно знижуючи потребу в дорожчих ракетних ударах. Дальність 200 км розширює оперативну зону застосування, дозволяючи виконувати завдання за межами безпосередньої лінії фронту, що підвищує стійкість і гнучкість операційних груп.

Водночас для коректної оцінки ефективності FP-2 потрібен комплексний підхід: аналіз точності наведення, ступеня захищеності електроніки від РЕБ, можливостей автономного планування траєкторії та інтеграції з існуючими системами наведення і управління. Логістичні фактори — виробнича вартість, простота обслуговування, транспортні вимоги та сумісність бойових частин — також визначатимуть масштаби його впровадження у підрозділах.

З практичної точки зору, найбільш доцільне застосування FP-2 — це операції, де потрібна відносно велика ефективна бойова частина при порівняно низькій ціні питання ураження цілей, а також сценарії, в яких висока кількість sorties здатна компенсувати індивідуальну вразливість платформи. Для максимізації користі від такого рішення доцільно поєднати його із системами розвідки та керування вогнем, а також закласти план процедур протидії ворожому РЕБ і протиракетним заходам.

Давайте більш детально у всьому розбиратися.

Технічні особливості FP-2

FP-2 створено на основі концепції далекобійного FP-1, але з явним перегрупуванням тактичних пріоритетів: замість максимального фокусу на дальності пріоритет віддано підвищеній ударній ефективності в прифронтовій зоні. Зменшення максимальної дальності до приблизно 200 км супроводжується суттєвим збільшенням бойової частини до 105 кг, що робить апарат придатним для ураження інфраструктури, складів, опорних пунктів і техніки в зоні операцій — завдань, де значна бойова маса підвищує ймовірність знищення цілі.

FP-2 заповнює нішу між легкими розвідувально-ударними БПЛА та дорогими ракетними комплексами: він потенційно дешевший за ракету, але ефективніший проти укріплених цілей, ніж маловагові дрони. Використання базових конструкторських рішень FP-1 здатне прискорити сертифікацію і масштабування виробництва FP-2 та зберегти логістичні переваги, проте платформа з більшою бойовою частиною потребує підвищених вимог до контролю якості й перевірки аеродинамічних характеристик.

Якщо FP-1 застосовував прості матеріали й масове виробництво, FP-2 може зберегти низьку собівартість, але йому потрібен додатковий інженерний нагляд, аби не погіршити надійність носія під навантаженням. Запускна схема FP-1 — із твердопаливним прискорювачем і поршневим двигуном із штовхаючим гвинтом, що дозволяє працювати без аеродрому — залишається логічною опцією й для FP-2, але важливо оцінити вплив такого запуску на точність і стабільність у бойових умовах.

Фактична ефективність ураження залежатиме не лише від маси бойової частини, а й від типу заряду, механізму підриву та точності наведення; тому ключовим показником є кругове ймовірне відхилення (CEP). Навігаційні системи, що поєднують інерційну та супутникову навігацію із захистом від РЕБ, повинні бути адаптовані або підсилені для забезпечення прийнятної точності в умовах ворожих перешкод.

На робочих дистанціях близько 200 км платформа ймовірно піддається впливу систем ППО/ПРО та активним заходам РЕБ, тому концепція масових вильотів або інтеграція FP-2 у ударні ланцюжки з розвідкою й протидією РЕБ може суттєво підвищити загальну ефективність. Якщо FP-2 успадковує принципи масовості FP-1, він має потенціал бути економічно привабливим, що важливо при потребі багаторазових вильотів для створення операційного тиску на інфраструктуру супротивника; водночас реальна користь залежатиме від простоти технічного обслуговування, доступності запасних частин, навчання персоналу та інтеграції в існуючі центри управління вогнем.

Серед відкритих питань, які потребують перевірки, — реальна точність наведення у бойових умовах, оптимізація конструкції бойової частини під цільові класи, рівень стійкості електроніки до глушіння й перешкод, а також розробка процедур спільного застосування FP-2 із системами розвідки, засобами постановки перешкод і засобами протидії ППО.

У підсумку FP-2 виглядає як цілеспрямований тактичний інструмент, що жертвує частиною дальності заради значного збільшення бойової маси та підвищення ефективності у прифронтових операціях; для реалізації його потенціалу необхідні подальші випробування точності наведення, оцінка стійкості систем управління в умовах РЕБ і інтеграція у комплексні тактичні процедури.

Принцип роботи та варіанти управління

Розробники заклали у FP-2 два базові режими наведення — автономний та операторський — що суттєво визначають його оперативні можливості та обмеження. В автономному режимі апарат виконує місію за заздалегідь завантаженим планом та координатами, покладаючись на внутрішні навігаційні системи (інерційні блоки, супутникові приймачі, можливе використання оптичної або топографічної інерції). Такий підхід підвищує стійкість до людської помилки і дозволяє одночасно запускати велику кількість платформ для масових вильотів, але він чутливий до неточностей у вихідних даних і менш придатний для ураження рухомих або оперативно змінюваних цілей.

Операторський режим через радіоканал дає можливість утримувати «людину в циклі» прицілювання й коригувати траєкторію в реальному часі. Це критично для атак по рухомих цілях або при появі нової інформації під час польоту. Проте такий режим вимагає надійного каналу зв’язку — враховуючи обмеження дальності, лінійності прийому (LOS/BLOS), затримку передачі даних та пропускну здатність для передавання телеметрії й відеопотоку. Умови електронного подавлення або фізичних перешкод можуть значно знизити ефективність ручного керування, тому важлива наявність захищених, зашифрованих каналів зв’язку з механізмами повернення у безпечний режим у випадку втрати зв’язку.

https://www.facebook.com/reel/2326296077782878 

Практична універсальність FP-2 випливає з поєднання цих режимів і можливості їхнього гібридного використання: автономний запуск з подальшим переходом в операторський контроль при виявленні певних подій або коли завдання вимагає уточнення цілі. Для реалізації цього підходу потрібна інтеграція з системами розвідки і обробки даних — наприклад, попередня класифікація цілей на землі, передача зображень оператору, автоматичне розпізнавання та пріоритезація цілей. Важливим технічним елементом є набір сенсорів (оптика, тепловізори, можлива безпосередня прив’язка до GNSS-даних) і алгоритми ф’южн-обробки, які визначають, наскільки ефективно платформа може самостійно підтримувати точність наведення або коригуватися оператором.

З точки зору ризиків, автономний режим вразливий до помилок планування місії та цілепокладання, тоді як операторський режим — до втрати зв’язку, затримок у прийнятті рішень і навантаження на персонал. Тому ключові характеристики для оцінки працездатності системи — це CEP у різних режимах, затримка каналу керування, стійкість зв’язку до РЕБ і наявність резервних режимів поведінки (наприклад, повернення на базу, пошук альтернативної точки впливу, або знищення після втрати керування). Для прийнятного застосування FP-2 слід також відпрацювати процедури взаємодії між автономними вильотами та людським контролем — включно з правилами застосування вогню, технологією підтвердження цілі і сценаріями переходу між режимами в умовах бойової обстановки.

Пускові установки та мобільність

Однією з ключових переваг FP-2 є гнучкість запускових рішень. Fire Point пропонує як стаціонарну пускову установку для підготовлених позицій, так і мобільний варіант, що маскується під звичайну армійську вантажівку. Така архітектура підвищує живучість комплексу — мобільні пускові дозволяють швидко змінювати позиції, наближуватися до лінії фронту та зменшувати час перебування на вразливих стоянках, що ускладнює задачу противнику щодо виявлення й ураження платформи до старту. Крім того, мобільність спрощує логістику і розгортання в стиснутих умовах, дозволяє інтегрувати пуски у швидкоплинні тактичні вікна та застосовувати прийоми засідок або обману (перемістити пусковий комплекс після запуску, використати маскування і мінімальне технічне обслуговування). Водночас такий підхід вимагає чіткого відпрацювання процедур підготовки до пуску, безпеки зберігання боєприпасів і технічного обслуговування у польових умовах, а також додаткових заходів по забезпеченню електронного захисту й зв’язку для координації мобільних груп. Загалом поєднання стаціонарного й мобільного запуску робить FP-2 більш адаптивним до тактичних вимог і підвищує ймовірність успішного виконання місій за різних умов.

Тактичне та стратегічне значення FP-2

Новий ударний безпілотник FP-2 позиціонується як технічна й тактична відповідь на дефіцит високоточної ракетної зброї: його відносна дешевизна та простота виробництва дозволяють розглядати масове застосування як прийнятну опцію для завдання ударів по критично важливих цілях. Якщо порівняння вартості з FP-1 є коректним, то економічна привабливість платформи стає одним із ключових аргументів на користь широкого впровадження — особливо коли вартість одиниці набагато нижча за ціну крилатих або тактичних ракет, а виробництво може бути налагоджене у великих обсягах.

Збільшена бойова частина у 105 кг перетворює FP-2 із простого штурмового засобу на інструмент, здатний завдавати суттєвого матеріального та операційного збитку інфраструктурним об’єктам, складам, вузлам логістики та укріпленням. Однак для повноти оцінки потрібні розрахунки не лише по масі БЧ, а й по ефективності ураження конкретних типів цілей з урахуванням типу заряду, механізму підриву та точності попадання — саме ці параметри визначатимуть реальний «вихід» кожного вильоту.

З моменту презентації з’явилися численні відео застосування цих безпілотників по російських цілях — зокрема по нафтобазах у тимчасово окупованому Криму та Луганську, місцях зберігання техніки, а також розташуванню російського підрозділу БПЛА «Рубікон».

Для прикладу: саме цими дронами Сили спеціальних операцій України завдали масованого удару по базі 810-ї окремої бригади морської піхоти Росії в Курській області.

https://youtu.be/xGACWPkjfpM?si=AQnitr8FzjErkV10 

Масштабування виробництва — ще один важливий компонент економічної моделі. Якщо Україна справді вивела на ринок серійні програми з випуску далекобійних БПЛА у сотнях одиниць на місяць, це створює прецедент для швидкого нарощування парку FP-2. Проте важливо враховувати не лише кількість виготовлених апаратів, а й складові собівартості експлуатації: підготовка операторів, технічне обслуговування, логістика запасних частин, навчання персоналу, а також вартість одного вильоту з урахуванням боєкомплекту і витрат на підтримку.

Ефективність FP-2 у бойових умовах буде залежати від балансу між економічною доступністю і тактичною стійкістю платформи. На користь ширшого застосування говорять можливості масових запусків та гнучкі сценарії розгортання, однак слід оцінювати і ризики: втрати платформи через системи ППО/ПРО, вплив РЕБ на наведення і зв’язок, а також потенціал супротивника до адаптації тактик захисту. Тому оптимальна стратегія — поєднання масових вильотів FP-2 із розвідкою високої якості, заходами протидії РЕБ та інтеграцією в єдині ланцюги ураження, де більш дорогі високоточні засоби зберігаються для особливо важливих цілей.

Поява FP-2 демонструє здатність виробника оперативно адаптувати дизайн і виробничі процеси під вимоги сучасного поля бою, пропонуючи платформу, яка може закрити дефіцит у запасі високоточної зброї на оперативно-тактичному рівні. Невід’ємною частиною подальшої оцінки має стати систематичне порівняння «ціна/ефект» для різних сценаріїв застосування, вимірювання CEP у реальних умовах і аналіз ресурсної моделі (витрати на виготовлення, на вильоти, на підтримку парку). Лише такий комплексний підхід дозволить зрозуміти, чи здатен FP-2 стати стійким елементом арсеналу та реально компенсувати нестачу високоточної зброї.