Вміння прийняти поразку

Публічна поведінка Єрмака та емоційні есемески після відставки різним журналістам, які ті турботливо виклали у соцмережу Х — свідчать про одне.

Дуже недарма марнославство є тяжким гріхом. Власне, воно й відшмагало Єрмака найбільше.

В історії української політики різні тяжковаговики йшли у відставки.

Був Табачник. Колись він був ого-го.

Було страшне фіаско Порошенка у 2005, коли здавалось, що на політику можна ставити хрест.

Кілька падінь за часів свого політичного розквіту пережила Юлія Тимошенко.

Йшли у тінь Льовочкін та Клюєви.

Балога йшов у відставку за Ющенка — і вона порадувала багатьох.

Дуже некрасиво викусували Яценюка.

Йшов у відставку колись мегавпливовий Аваков.

Але щось не пригадую цитат про "мене обесчестили", "не заступились" і розмов про сльози та оце все.

Сила політика — не просто сісти гузном на всі інституції та душити всіх тимчасовим авторитетом. Це ще і вміння прийняти поразку красиво і піти.