ЗАРАЗ УКРАЇНЦІ СИДЯТЬ БЕЗ СВІТЛА, А БУДУТЬ ЩЕ Й БЕЗ ВОДИ?

Те, що ми бачимо сьогодні у сфері водних ресурсів — це калька з того, що вже сталося в енергетиці. Спочатку – хаос, ручне управління, ситуативні «хотєлкі» окремих груп впливу. Потім – провал системи. Результат очевидний: українці вже зараз сидять без світла, а через деякий час будуть ще й без води.

Мова йде про скандал, який несеться з Мінекономіки, довкілля та сільського господарства.  В відомстві ходять чутки про лобіювання приватних інтересів аграрних гравців (полив полів), які хочуть зберегти маржинальність свого бізнесу будь-якою ціною - навіть ціною колапсу водної інфраструктури країни. Ми вже проходили це у закупівлях Міноборони, у «схемах» МОЗ, на держпідприємствах, де «тимчасові менеджери» вирішували чужі бізнес-проблеми за державний рахунок.

Микола Проскурський пише, що найбільшим лобістом аграрних латифундистів в царині використання водних ресурсів (поливу) є новопризначена заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ірина Овчаренко. Через надмірно розгалужену структуру Міністерства «всього» міністру Соболєву вкрай складно проконтролювати усі сектори свого господарства. В нього загалом 12 заступників. І у деяких напрямках, які безпосередньо не входять до його безпосередньої компетенції, він їм довіряє, зокрема Овчаренко.

В якості прикладу лобіювання Проскурський називаєпросування відверто токсичного законопроєкту №7577, який знищує інституційну спроможність Державного агентства водних ресурсів. Законопроєкт, який не підтримує значна частина експертної спільноти та який зустрів спротив в профільному комітеті ВР – адже він створює ідеальні умови для узурпації та «дерибану» водних ресурсів країни.

Представники Мінекономіки, зокрема й Овчаренко, говорять про те, що “головним завданням закону є заміна форми радянської системи управління меліоративними системами, яка здійснюється бюджетними організації,  на управління Операторами  - державними некомерційними підприємствами. Нова форма правління дозволить залучати інвестиції для модернізації систем гідротехнічної меліорації. Для прозорості управління будуть створені наглядові ради Операторів”… Тут відразу згадується наглядова рада «Енергоатому», так звані «Карлсон», «Чегевара» та «Міндічгейт» загалом. Схоже урядовці хочуть повторити цей досвід і в сфері водних ресурсів.

Проєкт закону, який Овчаренко «протягує» в парламенті, розмиває повноваження єдиного відомства по роботі з водними ресурсами в Україні, передаючи їх так званим «операторам» і місцевій владі. На словах — децентралізація. На практиці — дублювання функцій, управлінський хаос і повна невизначеність, хто відповідає за водопостачання, паводки та безпеку гідроспоруд.

Але найголовніше у тому, що нові структури орієнтуються на тарифи та окупність, а не на екологію чи інтереси людей. В пояснювальній записці так і записано – «зменшити витрати держаного бюджету через перехід операторів меліоративних систем на самоокупність протягом трьох років з моменту створення оператора».

Наслідки очевидні: у пріоритеті — меліорація та аграрний бізнес, екологічне відновлення водойм відходить на нуль, водні ресурси стають інструментом заробітку окремих груп.

По суті, Овчаренко хоче знищити структуру (Державне агентство водних ресурсів), яка управляє водосховищами, контролює якість води, координує дамби й канали, забезпечує протипаводковий захист і реалізує десятки міжнародних проєктів. Розмазати ці функції по різних «операторах» — означає втратити контроль над критично важливою системою.

Це повністю суперечить європейській моделі: у всіх країнах ЄС діють національні водні агентства, як того вимагає Водна рамкова директива. Не можна одночасно заявляти про інтеграцію і ліквідовувати структуру, що відповідає євростандартам. Ліквідація ДАВР означає і втрату міжнародного фінансування: донори не вкладатимуть кошти в систему без відповідального органу та з розпорошеними повноваженнями. Це мінус інвестиції в дамби, гідроспоруди й моніторинг води.

Під час обговорення законопроєкту №7577 на Екологічному комітеті ВР, народні депутати ставили справедливі питання. Так, зокрема Голова підкомітету з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів та державного моніторингу навколишнього природного середовища ВР Едуард Прощук стверджує, що передача функцій Держводагентства новим «операторам» та місцевій владі на папері це виглядає красиво, але по суті створює дублювання функцій і плутанину, хто за що відповідає. Бо ці «оператори» мають робити майже те саме, що вже робить Держводагентство: від забезпечення людей водою до протипаводкового захисту.

Він пише, що «ці оператори орієнтуються не на безпеку, а на економічну ефективність і тарифи. І це означає, що замість екологічного оздоровлення водойм ми отримаємо пріоритет меліорації – бізнесу над природою. Як приклад, візьмімо наше Прикарпаття чи Закарпаття. Паводки тут стаються часто, але місцева влада просто не має ресурсу будувати дамби чи укріплення. Передати такі функції на місця – це залишити людей сам на сам із водою».

Комітет, доречі, тоді був єдиним у рішенні: не можна ліквідувати Держводагентство. Потрібно зміцнювати державну систему управління водними ресурсами, а не розвалити її. Бо вода - це не бізнес. Це безпека, і відповідальність держави. І це власність народу України, національне багатство, яке постійно намагаються у людей вкласти різні ділки.

Цікаво, що на захист ініціатив Овчаренко став її близький соратник, колишній заміміністра екології Михайлло Хорєв. Вони разом працювали в Державному агентстві водних ресурсів України. Відставка Хорєва була не за власним бажанням, як він намагався довести в медіа. Його відставили через корупційний скандал, який виплив в 2023 році - тоді поліція завершила розслідування стосовно Хорєва, який тоді був вже колишнім першим заступником голови ДАВР. Його підозрювали в крадіжці державної землі у порту Чорноморська. Було встановлено, що службові особи Чорноморської міської ради Одеської області, зловживаючи службовим становищем, без належного погодження з Кабміном затвердили проект землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «СП Рисоіл термінал» земельної ділянки в акваторії Сухого лиману, яка належить до земель водного фонду і є об’єктом державної власності. Хорєв там був чи не основним фігурантом. Відсидівшись в тіні деякий час він знову повернувся в публічну сферу і став поряд з Іриною Овчаренко. Кажуть, вона хоче повернути Хорєва в систему? Справді?

Ми маємо задати просте питання, яке сьогодні, на жаль, доводиться ставити занадто часто: це банальна жадібність і нерозуміння очевидних речей? Чи свідома робота на чужі інтереси, у тому числі ворожі?

Після всіх корупційних скандалів останніх місяців суспільство вже не вірить у випадковості.

Коли системно руйнують критичну інфраструктуру — це не помилка, це план.

І сьогодні цей план намагаються реалізувати у сфері водних ресурсів.

Ми маємо всі шанси для того, щоб повторився енергетичний сценарій, але цього разу ми не просто залишимося без світла, ми залишимся без води.

Ідея з лічільниками на сільські криниці вже може бути не такою й фантастичною, як і передача водних ресурсів України приватним корпораціям.

Про те чому вода - це стратегічний актив, який потрібно оберігати читати тут та тут.