Ніколи не писав про політику

Не вважав це своїм полем, не мав бажання опускатися до рівня людей, які в останні роки зробили державу інструментом особистих воєн. Але є моменти, коли мовчання — це співучасть.

Людина, яка перетворила політичний офіс на приватний центр впливу, яка оголосила мене своїм ворогом, організувала кримінальні провадження та цинічне політичне переслідування, доклала всіх зусиль, щоб знищити мою репутацію та долю, — сьогодні йде з посади.

І я маю право сказати про це вголос.
Не для себе.
А для того, щоб українці не забули, хто і як привів країну до теперішнього стану.

ПАДІННЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО, ВІДСТАВКА — І МОЖЛИВЕ ПОВЕРНЕННЯ ЄРМАКА або ЙОГО  МАРІОНЕТКИ/МАРІОНЕТОК: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ФІНАЛ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОСТІ 

Те, що відбувається зараз, — це не звичайна відставка й не чергова перестановка у списку чиновників.
Ми спостерігаємо завершення епохи — фінальну стадію епохи геополітичної системи яку вибудовували з 2014 рокуі.

Повідомлення про ймовірний відхід Андрія Єрмака — людини, що фактично контролювала більше, ніж будь-який міністр і подекуди більше, ніж сам президент, — означає, що конструкція влади в Києві почала валитися не по краях, а з фундаменту.

І скажу відверто:
його повернення після падіння Зеленського — не просто можливе, а логічний крок.

Єрмак — це фігура з прямими комунікаціями в Лондоні, Вашингтоні і, що особливо важливо, у Москву. Він знає всі домовленості, неформальні канали та приховані точки тиску.

Його маріонетки це ті, кого він поставив у Кабмін як слухняних виконавців; у Нацбанк — як тихих операторів політичних вказівок; у міністерства — безвольних адміністраторів; у спецслужби та держкомпанії — людей без власної позиції. І таких фігур — більшість серед тих, кого він привів у владу

Такі люди не зникають.
Вони роблять паузу — щоб повернутися тоді, коли потрібно буде збирати уламки проєкту, що провалився.

1. Хто такий Єрмак і чому його відставка має значення

Єрмак ніколи не був “керівником офісу” у бюрократичному сенсі.
Він був:
 • каналом прямого зв’язку із США;
 • контактною точкою для британських і американських спецслужб;
 • координатором неофіційних угод;
 • фільтром, що пропускав через себе всі рішення;
 • людиною, яка контролювала доступ до президента.

У час війни така позиція часто впливовіша за президента, бо саме вона визначає:
 • хто приносить інформацію;
 • хто допускається до переговорів;
 • які документи рухаються;
 • хто отримує підтримку Заходу, а хто — ні.

І, на мою думку, його зв’язки з російською стороною були набагато глибшими й тіснішими, ніж це коли-небудь визнавали публічно.
Це була людина, яка одночасно грала на кількох зовнішніх полях.

Коли такий гравець іде — це не особисте рішення.
Це сигнал.

Суть сигналу проста:
“Зеленський більше не потрібен.”

2. Чому Захід перебудовує владу в Києві

Причини очевидні.

1) Війна програна і в медіа і важке становище на полі бою

Росія просувається.
Україна не має ані людей, ані ресурсів, щоб зупинити цей процес.

Потрібен хтось, хто підпише фактичну угода без слова “капітуляція”.
Зеленський на це не піде.

2) Європейська економіка потерпає 

Не йдеться про обвал, але про системне виснаження.
Промисловість втрачає конкурентність.
Енергетика душить бізнес.
Фермерські протести зростають.
Соціальна стійкість падає.

Європа має обмаль ресурсу підтримувати тривалий конфлікт.

3) Зеленський став токсичним активом

Будь-який політичний проєкт має строк придатності.
Цей строк сплив.

4) Україні потрібен контрольований, а не вибуховий фінал. Найгіршим вибуховим є до прикладу :
 • Польща, Угорщина, Румунія увійдуть на прикордонні українські території захищати своїх громадян (Львів, Чернівці, Закарпаття);
 • Росія відповість;
 • НАТО буде виглядати слабким і розгубленим.

Тому потрібна проміжна фігура.
Єрмак підходить ідеально.

3. Чого хоче Росія

Москва працює за трьома напрямками:

1) Прискорення наступу

Політичний хаос — найкращий момент для закріплення ліній.

2) Формування нових довгострокових кордонів

Харків — щит;
Одеса — ключ;
Дніпро — межа;
Київ — можлива демілітаризована зона.

3) Пошук легітимного підписанта кінця війни

Зеленський таким більше не є.

Єрмак, як не парадоксально, має і довіру Заходу, і канали в Москві.

4. Сценарії демонтажу української державності

1) Контрольований демонтаж (найімовірніший)

Зеленський іде.
Тимчасова адміністрація.
Перемир’я.
Розподіл територій.

2) Хаотичне падіння

Якщо Зеленський зачепиться за владу — ситуація перейде в югославський сценарій. 

3) Повернення Єрмака як “технічного рятівника”

Людина, яка знає систему й здатна підписати непопулярне, потрібна Заходу.
Це не Зеленський.
Це не генерал. 
Це — Єрмак.

5. Європа: чому кінець близько

Європа входить у фазу затяжної економічної втоми.  Соціальні системи буксують.
А громадянам пропонують нескінченно оплачувати чужу війну.

Це вже не криза одного президента.
Це криза всієї конструкції.

І в цій точці потрібно сказати головне прямо.

Яким би не був фінальний сценарій — керований, вибуховий чи “технічний” — українці не мають права забути хто саме привів країну до цього краю.

Єрмак — не просто токсичний функціонер. Це людина, яка методично знищувала інститути, переслідувала незгодних та професіоналів з позицією, підміняла державу приватними схемами, працювала в інтересах зовнішніх гравців і заклала основу для руйнування української суб’єктності.

Але ще гірше інше:
саме Володимир Зеленський надав цьому чоловікові абсолютну владу, не передбачену жодним законом.
Саме він легітимізував піднесення людини, яка діяла як відвертий зрадник.

Якщо сьогодні десь малюють сценарії повернення Єрмака — пам’ятати потрібно одне:
це не сценарій порятунку України.
Це сценарій порятунку Зеленського від історичної відповідальності за те,
що саме він привів до влади зрадника.

Єрмак може змінювати ролі, зникати, повертатися —
але його участь у руйнуванні української державності вже незворотна.

І якщо Україна хоче майбутнього,
вона має зафіксувати це як принцип:

зрада — це не помилка.
зрада  — це злочин проти країни.