Мобілізація навиворіт: кому потрібна армія з непридатних?

Цей допис - це абсолютний крик душі. Від бардаку, що відбувається, де командири і медики стають заручниками системи, яка жене в армію всіх підряд (точніше тих, хто не має можливостей/звʼязків відкупитися), а потім сама не знає, що з ними робити.

Як зараз працює схема : чоловіків забирають на вулиці ТЦК і БЕЗ РЕАЛЬНОГО ВЛК їх направляють одразу в частину ВСІХ ЯК ПРИДАТНИХ, де вони починають проходити БЗВП.

З останніх перлів придатних за версією ВЛК в ТЦК - два чоловіка з шизофренією, які на психотропній терапії роками!!! і які прийшли до моїх медиків з проханням щоб їм могли з дому хоча б препарати передати; чоловік з пухлиною мозку; чоловік з деформуючим остеоартрозом lll ступеню правого кульшового суглобу , аваскулярний НЕКРОЗ правої стегнової кістки lll ст (простими словами - людина потребує заміни кульшових суглобів);

двоє з вродженою глухотою; один з відкритою формою туберкульозу.

і… ДУЖЕ ДУЖЕ ДУЖЕ багато людей з алкогольним делірієм.

А на відборі з оцих "доходях" починаються справжні голодні ігри між підрозділами. Бо ж їх розібрати ЗОБОВ’ЯЗАНІ, незалежно від стану, діагнозів і здорового глузду. Комусь пощастить і вдасться відмовитися від відверто непридатного, а комусь навпаки - "впарять" найважчий випадок, бо ж план треба виконати, а людину вже привезли, і вона "обліковується". І підрозділи між собою змушені змагатися не за кращих бійців, а за те, щоб не отримати на шию чергового важкохворого, який завтра ляже в медчастину і почне сипатися.

Окрема цікавинка - загравання з ТЦК в беру/не беру. Бо якщо зараз не візьмеш оцих - тобі потім хуй дадуть взагалі людей на бригаду.

Тому маєш брати зараз "доходяг" з умовою, що наступного разу ТЦК на нас дасть хоч трошки "рексів"

І зараз це все перетворюється не на оборону країни, а на системний абсурд, де військові на місцях змушені витягувати наслідки чужого безумства. Підрозділи тріщать по швах, медики перетворюються не на військових фахівців, а на няньок для важкохворих, яких ніколи й близько не мали б мобілізувати. І це все за ЗП в 20 тисяч грн (бо це ж ПЄПЄДЄ), без вихідних!, без нормального забезпечення й без реальної підтримки - просто тому, що хтось "нагорі" вирішив, що цифри важливіші за здоров’я, а статистика важливіша за здоровий глузд.

У підсумку держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності - і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. Всі програють: армія, медики, суспільство, сама система.

І доки це триватиме, питання "нахуя" буде звучати з кожного підрозділу, кожної медчастини та кожного окопу. Бо це не просто бюрократичні прорахунки - це свідомий піздєц, який нищить те, що ще тримається на ентузіазмі й людяності тих, хто на місцях реально працює. Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною - вона просто сама себе зжере.