Розчарування Трампа

Розчарування Трампа - це завжди про нього самого

Трамп знову "розчарований" Зеленським, бо той навіть не прочитав текст "мирної угоди". Чесно кажучи, це вже майже частина ритуалу. Раніше він навіть диктатором Зеленського називав. Колись Трамп так само був "дуже розчарований" Путіним (не один раз, до речі). А потім усе поверталося на нове коло - буде чергова заява, черговий емоційний жест, новий виток тиску.

У Трампа є своя традиція - емоційно позначати ситуацію не тому, що вона справді змінилася, а тому, що йому потрібно підкреслити себе. Його "розчарування" - це не про зміст процесу, не про пошук рішень, не про стратегію. Це спосіб сказати: "я центр уваги, а отже саме я визначаю рамку гри".

Що це означає для України?

• Перше. Тиск буде продовжуватись і навіть посилюватись. Бо Трамп працює саме так - через емоційні маркери, через публічні сигнали, через виставлення себе "суперменом", якому навіть Нобелівської премії замало. Тому чергову заяву навряд чи варто сприймати як вирок чи знак, що "все пропало".
• Друге. Не потрібно впадати в депресію від кожного його "розчарування". Занадто багато людей трактують емоційні слова Трампа як політичний землетрус. Але це вже було - сьогодні він може грюкнути дверима, а завтра - відкривати їх із посмішкою. Так було і з Зеленським, так було і Путіним. Хоч треба визнати - ми дійсно зараз в найчутливішому епізоді протистояння з Росією.

Але поки ми живі, ще можемо змінювати хід подій і впливати на них. Зараз ми знаходимось у середовищі, в якому доведеться діяти. Як казав один мій знайомий, треба грати з обставинами. Україна не вперше проходить через подібні "емоційні штормові попередження". Тут головне, щоб не погодитись стати їжею за столом, де "великі країни" вважають, що можуть собі дозволити замовляти по меню кого-завгодно. Саме це передбачає так званий "швидкий мир".