Плінтус став стелею

Коли ЩОСЬ більше не має потенції до росту й розвитку – те ЩОСЬ або деградує, або костеніє.

Ліміт росту й розвитку Зеленського вичерпано в нуль. Президент уже все показав, усе довів, усе оприявнив. Він апріорі вже не придатний для більшого чи іншого. Очікувати цього від діяча, який уже давним-давно пережив усі свої кульмінації й апогеї, - самодурство таке ж, як від Купідончика очікувати могуття Геркулеса.

Плінтус став стелею. Дно стало поверхнею.

Усе, що в майбутньому генеруватиме ця верхівка, буде енним самоповтором, самоцитуванням, автовідтворенням. Жодних якісних чи іншоракурсних підходів-рішень-ходів не буде за замовчанням.

Платівка профанації й нарцистичної мегаломанії хрипітиме доти, доки голка не роздряпає вініл дощенту. Нові пісні з цього відпрацьованого патефона вже ніколи не зазвучать. Стара волинка може видавати скупо-обмежений регістр гнусавого дудіння втисячне зациклених тез, жодна з яких на практиці не спрацювала досі, а отже, не запрацює ніколи.

Якщо досі вся "бурхлива діяльність" голограми не дала ЖОДНОГО УСПІХУ – то звідки йому взятися, тому успіху, коли платівку ніхто не міняє, а репертуар не урізноманітнює в ногу з новими викликами.

Блажен, хто сам себе обнадіює.