Розповідь офіцера, який вийшов з Гуляйполя

Знайшла офіцера з КСП 1 батальйону 106 бригади, який вийшов з Гуляйполя. Його розповідь збігається з тією версією подій, яку мені вчора озвучив інший офіцер із 102 бригади (він тримав з ними зв'язок по рації і теж за схожих обставин вибирався з міста). Публікую розповідь військовослужбовця з того самого КСП:

17-го грудня приблизно о 9:00 чи 10:00 двоє охоронців, які стояли нагорі, першими побачили на одній стороні вулиці двох людей у формі. Не могли розібратися, хто це, і пішли до нас запитати. Ми сказали, що це ворог. Тільки вони піднялися наверх — і зразу на зустріч їм вже противник.

Вони не відкрили вогонь, а спустилися до нас у підвал, сказали, що п***ри вже на першому поверсі. Богдан [командир роти] і ще один хлопчина виставились на сходову клітку. Цей хлопчина висунувся першим, Богдан другим. І зразу пішли автоматні черги. Якраз в цей момент висування загинув командир роти.

Ми почали кидати гранати, і вони відкотилися. Ми зайняли оборону на КСП, повністю перекрили всі входи. Почали викликати евак, щоб забрали пораненого. Сказали, що зараз будемо шукати, але так тягнули, що до вечора він вже стік кров'ю.

Ми організували пілотів, щоб зверху дивилися, і викликали вогонь артилерії на себе. Усе почали розбирати, ми сиділи в той час в підвалі. Потім дрони робили зачистку.

У нас відрубався інтернет. Що там зверху твориться, невідомо. Ми зайняли кругову оборону, і так просиділи цілу ніч, слухаючи, чи піде хтось зачищати перший поверх, щоб ми могли вийти.

За той час ми вирішили спалити секретні документи. Одна кімната горіла постійно, бо туди вдарив FPV і був дуже сильний вогонь. Там ми спалювали документи й ноутбуки. Усе, що було, поспалювали. Не знаю, хто промахав оті ноутбуки, що на столах лишилися лежати. Також був наказ під час виходу розлити бензини (там лишили спеціально 20 літрів бензину), щоб він запалився.

Так, цілу ніч ми прочекали, що зачистять перший поверх, що приїде евак. Ніхто нічого не робив. О 5:30 ми зрозуміли, що нам треба ухвалювати рішення самим виходити з КСП.

Моя група вийшла першою і зачистила територію. Далі дали команду на те, щоб забрати тіло, і решта почала виходити по намічених маршрутах. Я не знаю, чого КСП не підпалили ті, хто виходив крайнім. Телефон, можливо, був загиблого.

Ми виходили три дні. На другий день дійшли до позиції суміжників і зв'язались [з зовнішнім світом і повідомили], що ми живі. Пішли до посадки, нас спалили дрони. Коли переміщалися в укриття, від двох скидів загинув начальник штабу.

Так цілу добу ми просиділи в тій норі, на ранок вже зробили ривок і завдяки туману добралися до місця, де нас забрали.

– На тих носіях, які лишились на штабі, була секретна інформація?

Не готовий сказати, що там було. Усі свої застосунки, де була "Кропива", я забрав з собою. Я спалив два планшети, де були мої месенджери і міти, з якими ми спілкувалися з суміжниками, тому що я розумів, що я їх не винесу, бо дорога далека і тяжка.

Напевно, була просто паніка. Підвал мав повністю запалитися. Був підготований бензин, і хтось не запалив просто. Вся цінна інформація, яка могла там бути щодо позицій, вже неактуальна просто.

– З вами після цієї ситуації зв'язувалося командування бригади, корпусу?

Ні, не зв'язувалися. Від учора нас уже перевіряє контррозвідка.

Командира батальйону вчора відсторонили.

Хлопців, які повиходили з позицій, пропонують перевести зразу у 225 ОШП.

– На момент, коли це сталось, як далеко ваш штаб був від ЛБЗ?

700 м. Сказали, що не можна переміщувати. Я був свідком, коли з бригади подзвонили і кричали, що типу ви брешете, що ви у Гуляйполі, давайте дрон вас буде знімати, ви маєте ручкою помахати, що там дійсно перебуваєте. Це якраз на другий день після того, як ми помахали ручкою, така оказія сталася.