Помилки ПУНКТуації

Давайте не забувати, що «20 пунктів», начебто спрямованих на досягнення миру в Україні, це скорочена за рахунок вилучення найбільш одіозних положень пропозиція з 28 пунктів, яку раніше Кремль зумів просунути до Білого дому.

Щоб не витрачати час, пропоную звернутися до публікації Deutsche Welle, в якій ці пункти перераховано. Цьому джерелу варто довіряти, а Трампу та його команді, які перетворилися на гібридних союзників Путіна, ні. І тому зустріч у Мар-а-Лаго, яка пройде 28 грудня, не повинна створювати безпідставні надії.

Поясню на простих прикладах.

Пункт 1 про перезатвердження суверенітету України НЕ МАЄ нічого спільного з нормами міжнародного права. Це свідома пастка задля досягнення від України згоди на втрату окупованих Росією територій. Натомість не зрозуміло, чому Україна не просуває в інформаційному просторі Заходу просту тезу: 46 місяців тому, на початку широкомасштабного вторгнення, практично всі прогнозували розпад нашої держави. Проте ми не просто вистояли, а продовжуємо боротьбу з ядерною державою, представники якої знайшли можливість порозумітися з Дональдом Трампом. Не зрозуміло, де позиція західних лідерів громадської думки, які ще вчора вважали за честь потиснути руку Володимиру Зеленському?

Надання домовленостям з 20 пунктів статусу угоди про ненапад, обов’язкової для виконання, це ще одна пастка. Вона розрахована на соратників Трампа, які під час гібридної війни перебували поза контекстом російсько-українського протистояння. Їм та всім іншим доцільно нагадати у контексті обіцянки контролювати припинення вогню абревіатуру СЦКК та особливості його функціонування під час АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей. До речі, як можна думати про угоду про ненапад без ратифікації? І в який спосіб її ратифікують російські Федеральні Збори, які чхати хотіли на міжнародне право, Європейський Суд з прав людини ет цетера?

Раз ми вже дозволяємо собі ретроспективу, нагадаю про загарбання Росією Криму. Це необхідно зробити, адже у «20 пунктах» про загарбаний Росією у 2014 році півострів взагалі не йдеться. І нехай це відповідає поглядам Трампа, проте Україна не повинна це толерувати, бо ризикує зіткнутися з перспективою геополітичної гангрени.

Пункт про «міцні гарантії безпеки» варто розглядати спільно з пропозицією про «дзеркальне повторення» статті 5 Вашингтонського договору. Пригадайте, скільки дискусій Ви чули про її застосування і зрозумієте, що це також плацебо. Звісно, якщо пригадати скорочення американського військового контингенту в Європі та слова віце-президента США Джей Ді Венса про скорочення безпекової присутності США в Старому Світі. Цей пункт розрахований на тих, хто не пам’ятає про Будапештський меморандум.

Ще одна пастка – пункт про чисельність ЗСУ у мирний час у розмірі 800 тисяч військовослужбовців. З одного боку, понад 2000 кілометрів кордону з Росією потребують постійної підвищеної боєготовності, з іншого – утримувати ЗСУ такої чисельності Україна навряд чи зможе. І розраховувати на допомогу західних партнерів не варто, ті з них, хто розуміє, що Україна сьогодні – останній вартовий Європи, не мають необхідних економічних можливостей.

Пункт про закріплення Росією політики ненападу на Україну та Європу  «у всіх необхідних законах» викликає щвидше гомеричний регіт, адже Кремль чхати хотів на різноманітні договори та власні обіцянки. Це положення нагадує, ДЕ готували первинний документ, який ліг в основу спроб врегулювання найбільшого в сучасному світі протистояння. Оскільки Трамп не довіряє американському deep-state, він робить ставку на юристів, які роками працювали на розбіжностях між федеральними законами та законодавством окремих штатів.

На особливу увагу заслуговує обіцянка «Україна стане членом ЄС у конкретно визначений час» та отримає привілейований короткотерміновий доступ до ринку ЄС. Якщо хтось забув, то влітку 2025 року Європейський Союз скасував торговельний безвіз для України і досі не відкрив жодного кластера на переговорах про вступ України до ЄС. Прагнення у такий спосіб – руками США та Росії (Трамп та Путін не приховують роздратування позицією ЄС) забезпечити євроінтеграцію України практично гарантовано зустріне опір з боку навіть наших послідовних євросоюзників, адже воно передбачає збільшення витрат як державних, так і приватних бюджетів

Згадка про фонди відновлення у 800 мільярдів доларів свідчить фактично про наявність у Дональда Трампа певної психологічної планки, яку намацали у Кремлі: 47-го президента США мало цікавлять менші суми, і це абсолютно очевидно. «Пришвидшення» створення зони вільної торгівлі між США та Україною виглядає маніпуляційною морквиною, яка суперечить логіці зовнішньої політики Дональда Трампа.

Підттвердження без’ядерного статусу України вкупі з пропозицією спільної експлуатації Запорізької АЕС Україною, США та Росією може призвести в стан ступору будь-якого з фахівців-юристів. Проте у Вашингтоні не лише акцептували цю ідею, але, дозволю припустити, активно обговорювали її з Кремлем. «Просто бізнес – нічого особистого». І жодної емпатії до жертви агресії.

Ще одне положення матриці врегулювання – про освітні програми з боротьби з расизмом та ксенофобією – можна охарактеризувати як «з особливим цинізмом». Буквально днями у підмосковному Одинцові 15-річний фанат білої раси зарізав 10-річного хлопчика з Таджикістану просто у школі, де обидва вчилися. Принагідно нагадаю, що жодної школи з українською мовою викладання в РФ не було з 90-х років ХХ століття. Положення про принципи ЄС щодо релігійної толерантності та мов національних меншин є погано замаскованою спробою просунути інтереси РПЦ та посилити позиції російської мови в Україні.

Нема нічого дивного у тому, що питання майбутнього Донецької області стало предметом гострої дискусії. Пропозиції щодо створення там демілітаризованої вільної економічної зони з високою долею вірогідності просунув Віктор Медведчук, який має каталог різних ініціатив, спрямованих на гібридне знищення української державності. Нехай нікого не вводить в оману «готовність» Росії не протидіяти використанню в комерційних цілях Дніпра та Чорного моря – російський ЧФ заховався в бухтах Новоросійська. А от про перетворення через загарбання українських земель Азовського моря на де-факто внутрішнє озеро РФ забувати не варто.

Цікаво, що гуманітарні питання – обмін полонених за принципом «всіх на всіх», повернення українських дітей додому – виписані ближче до кінця документу. Цей процес буде контролювати гуманітарний комітет, до якого, очевидно, мають увійти і представники Росії, що буде відвертою наругою над міжнародним правом. Власне, і створення контрольної Ради миру, яку має очолити президент Дональд Трамп, це незграбний реверанс його гіпертрофованому самолюбству.

Проведення виборів в Україні «якомога швидше» також є знущанням над здоровим глуздом. Навесні 2024 року Владіміра Путіна перепризначили на посаду президента РФ, серед іншого, на окупованих територіях України, проте це мало бентежить Дональда Трампа. Чого не скажеш про термін перебування при владі Володимира Зеленського, який російські агенти впливу активно використовують проти українського президента. Україну намагаються перетворити на полігон з проведення виборів в умовах війни, що відповідає сучасним світовим реаліям, але не українським інтересам.

Гасло майбутньої зустрічі у Мар-а-Лаго – «Не помирай раніше смерті», адже Україна вистояла 46 місяців тому, коли прогнози більшості західних політиків та експертів були негативними. Маємо вистояти і зараз, усвідомлюючи як екзистенційний характер війни РФ проти  України та гібридне союзництво Москви і Вашингтону.