Дешевий моноспектакль

Рівень цинізму й мордокірпічності там такий, що навіть після всіх цих корупційних зашкварів на вибори, як ні в чому не бувало, попреться гарант мародерської зграї з невинно-блаженним виразом "я нічого не знав, я нічого не в курсі, я рятував країну, поки мої друзяки-підсвинки обкрадали її, та й узагалі я тут ні при чім, оберіть мене ще на 5 років благоденствія підсвинків, які з неба впали, не я їх привів, не в моїй партії вони членствували, не в моїй парламентській фракції вони тиснули кнопки, не по моїх слідах вони йшли до влади, не моїм іменем прикривалися, не від мене отримували вказівки, це все бояри трикляті, цур їм і пек, а я гляньте-но, святий, білий, пухнастий, незамараний, чистий і незаплямований".

Перед заплаканими (і тому недобачальними) очима народу розігрується дешевий моно-спектакль із перевіреної класики: цар праведно-безгрішний, а розкрадені мільярди й обнулена в частині шансів країна – це провина п’ятих-десятих-двадцятих стрілочників і цапів-відбувайлів. І це, власне кажучи, найгірше.

Бо на палю кожного царя, який "не знає", що витворяють його найближчі пажі. В тому й полягає міць і могуття правителя, що він МАЄ ЗНАТИ все, чим живе його пригрітий царський двір під його покровом. Якщо цар "не знав" - його ТИМ ПАЧЕ треба гнати в хвіст і гриву на підставі некомпетентності, непоінформованості, неефективності, нездатності бути сильним лідером. Той, хто "не знав" - і не лідер, і не сильний, а, цитуючи класика, лох останній. Такі президентами не можуть бути за профвимогами цієї посади.

Коротше: король голий. Був у схемах чи не був - одноосібний автократ несе таку ж одноосібну відповідальність. Теж класика.