Маленька секта
Яскрава історія про російську церковну школу. Круте розслідування команди журналістів. Багато обурення.
А я, насправді, радий.
Дивіться. Так, десь під час війни 60 дітей, а значить 60 пар батьків, навчалися в радянській школі під прикриттям московської церкви. Так.
Але мова при Київ, де 4 млн людей. І мова про 120 батьків, чоловік і жінок. Думаю, там не було однополих пар-батьків, до речі, які деяки вважають дуже небезпечними для молодого покоління. Може ще якись довбануті бабусі-дідусі. Ну нехай 150 людей.
Тобто мова йде про невеличку сєкту в масштабах Києва. В масштабах міста у 4 млн людей. Київ знавав сєкти набагато більшу масштабу. А зараз росіяни змогли зібрати під своїм дахом 150 міських божевільних. І все. Максимум. І це при тому, що зараз десь 20% киян - це нові кияни, які переїхали в місто зі Сходу через війну, які апріорі більш схильни думати радянськими шаблонами. І можуть попасти в полон сєкти під орудою московського партріархата.
Так, є ще неприємна історія про школи, які все це прикривали. Але сєкти завжди хтось прикриває. І це завжди дуже неприємно. І це вже скоріш про корупцію. Бо ми ж не сумніваємось, що росіяни не шкодують грошей на такі речі.
І так, з одного боку ми говоримо про проросійську сєкту під час війни. А з іншого боку ми говоримо, що на данний момент московський патріархат, з усіма його фінансовими можливостями і впливом, може організувати лише маленьку сєкту у 150 людей, яка вже сприймається як дичина в Україні. Чи було б таке сприйняття 5 років тому? 10 років тому? 20 років тому?
Завжди у суспільстві є маргінали. У будь-якому. От Італія і італійці не дадуть збрехати. І звісно в нашому суспільстві є ждуни, якась мала кількість, що чекає на Путіна. І може навіть молитись на його портрет.
Питання у тому, як їх багатоі який у них вплив.
І от такий у них вплив. На 150 людей. Якщо їх поставити на площі, це буде не маленька толпа. Але якщо порахувати їх у відсотках, це мізер. І те, що вони сприймаються як місці божевільні - це для нас великий прогрес. Величезний.
Є така фраза, що систему характеризує не помилка, а реакція на помилку. Так і з суспільством. Суспільство харакетризує не присутність сєкти. А те, як ми її сприймаємо. І ми дуже добре пройшли цей тест.
Існування подібної школи на території росії - з області ненаукової фантастики.
Оце і є справжні обсяги сектанства
Мілітаризм теж зло, але ж ми зараз що переживаємо ?
А якби наша елітка з 1991 р. дотримувалась і кріпила оборону ? Нас би звинувачували у надмірній мілітаризації.
Це для прикладу.
І що ?
А от що придумали на основі цього, і застосували в євгенічних практиках то вже проблєма.
Фашистські теорії були у Британії на початку 20 ст.
Та й є деякі ризики і труднощі з відправкою дітей в таку школу. Відкрийте зараз легальний набір в москвороті школи/класи - побачите справжній масштаб. Кацапоязиких і прокацапських до.уя в Києві.
******* геополітика випрацювала складний інструментарій, який дозволяє підтримувати життєздатність союзника, одночасно обмежуючи його суб'єктність. Ця стратегія реалізується через три взаємопов'язані вектори: фінансову пастку, дозовану військову допомогу та інституційний параліч.
1. Фінансовий вектор: «Стеля» економічного суверенітету
Фундаментом цієї стратегії є створення фінансових умов, за яких економічний прорив стає невигідним для самої держави. Основним інструментом тут виступають специфічні умови реструктуризації боргу, зокрема ВВП-варанти.
Механізм: Встановлення зобов'язань, де виплати кредиторам різко зростають, як тільки ріст ВВП перевищує певний поріг (наприклад, 2%).
Результат: Держава опиняється в ситуації «податку на розвиток». Будь-яке реальне економічне зростання призводить до вимивання капіталу на користь зовнішніх тримачів боргу, що дестимулює внутрішні інвестиції та консервує економіку в стані стагнації.
2. Військовий вектор: Концепція «Керованого виживання»
У військовій сфері стратегія стримування базується на математично вивіреному балансі ресурсів. Це не стратегія перемоги, а стратегія недопущення поразки.
Механізм: Постачання озброєння відбувається за принципом «рівно стільки, щоб втримати фронт». Номенклатура та кількість зброї обмежуються таким чином, щоб держава-реципієнт могла вести оборонну війну на виснаження, але не мала потенціалу для рішучого перелому ситуації.
Мета: Уникнення геополітичної ескалації та збереження керованості конфліктом за рахунок життів та ресурсів країни, що воює.
3. Адміністративний вектор: Аутсорсинг управління
Третій елемент - це трансформація державного апарату через створення розгалуженої мережі наглядових структур. Це форма «м'якого протекторату», загорнута в обгортку реформ.
Механізм: Впровадження наглядових рад у стратегічних підприємствах та створення паралельних антикорупційних або регуляторних вертикалей, підзвітних зовнішнім акторам.
Наслідки: * Бюрократична надбудова: Ці органи часто споживають величезні ресурси, не створюючи доданої вартості.
Розмиття відповідальності: Реальні важелі управління переходять від обраної влади до призначених «контролерів», що паралізує швидке прийняття рішень у кризових умовах.
Синергетичний ефект: Замкнене коло
Взаємодія цих трьох сфер створює замкнену систему. Військова незавершеність змушує країну постійно просити про фінансову допомогу; фінансова допомога надається на умовах, що обмежують ріст та збільшують борг; а адміністративний контроль гарантує, що країна не зможе самостійно змінити ці правила гри.
У підсумку формується модель керованої залежності, де держава залишається функціональною частиною глобальної системи, але позбавляється внутрішнього двигуна для перетворення на самостійного геополітичного гравця.
Реалізація такої стратегії в довгостроковій перспективі веде до трансформації суб'єктної держави на специфічне геополітичне утворення. Якщо тренд «керованої залежності» не буде переломлений, Україна ризикує перетворитися на гібрид декількох деструктивних моделей.
Ось на що, за такою логікою, перетворюють країну:
1. «Вічний фронтир» (Запобіжник ескалації)
Україна перетворюється на постійну зону низької інтенсивності конфлікту. Це не «мертва земля» у фізичному сенсі, а територія-абсорбент, яка вбирає в себе військову потужність агресора, не даючи їй виплеснутися на країни Заходу.
Наслідок: Країна стає полігоном для випробування зброї та стратегій, але залишається «сірою зоною», куди не приходять великі технологічні інвестиції через постійний безпековий ризик.
2. Економічне «Гетто заборгованості»
Через механізми ВВП-варантів та кредитів країна трансформується у донора капіталу під виглядом реципієнта.
Наслідок: Україна змушена віддавати левову частку свого зростання на обслуговування боргів. Це призводить до «відтоку мізків» та робочої сили, адже всередині країни неможливо створити капітал - він вилучається через фінансові інструменти ще на етапі виникнення. Це перетворення на країну з «екстрактивною економікою», де єдиним ресурсом стає дешева праця та сировина.
3. Депопуляційний буфер
Поєднання безпекової нестабільності та економічної стелі запускає механізм незворотної демографічної кризи.
Наслідок: Україна перетворюється на територію без народу. Ті, хто має високу кваліфікацію, інтегруються в економіки Заходу (через відкриті кордони та програми підтримки), а на місці залишається населення, що обслуговує базову інфраструктуру та військову машину. Це фактично «демографічне донорство» на користь старіючої Європи.
4. Інституційна «Оболонка» (Shell State)
Адміністративний нагляд перетворює державні інститути на порожні форми.
Наслідок: Формально в Україні є міністерства, суди та ради, але реальні рішення приймаються в кабінетах кредиторів або через «незалежні» наглядові органи. Це стан паралізованого суверенітету, де влада відповідальна перед зовнішніми спостерігачами, а не перед власним народом.
Резюме: У що перетворюється країна?
Це не «мертва земля» (бо мертва земля не виконує функцію), це «Країна-Сервіс» або «Держава-Адаптер»:
Військовий адаптер: приймає на себе удар, щоб не згоріла решта системи.
Фінансовий адаптер: перекачує внутрішній ресурс у глобальні фінансові інституції.
Демографічний адаптер: постачає людський капітал там, де його бракує.
Замість того, щоб стати «Східноєвропейським тигром», Україну намагаються зафіксувати у ролі «санітарного кордону» - достатньо живого, щоб тримати оборону, але занадто виснаженого, щоб диктувати власні умови чи конкурувати на глобальному ринку.
(Ритм: бадьорий джаз-кабаре, з легким присмаком цинізму)
Куплет 1: У кабінеті пахне сигарою й шкірою, Пан Акула не бавиться марною вірою. Поки країна в наглядових радах заплутана, Його червона автівка до блиску розкута. Партнери пишуть меморандуми й звіти, А він знає точно, куди гроші подіти. «Варанти - це казка! Це геній придумав!» - Сміється Акула, рахуючи суми.
Приспів: Ой, Пане Акула, фінансовий хижак, Для бабці - копійка, для нього - літак! Він любить борги і відсотки понад два, В моделі деструкції він - голова! Поки буферна зона зростає в ціні, Він п'є золоте шампань на коні!
Куплет 2: «Навіщо заводи? Навіщо ракети? Давайте ми краще створимо комітети!» - Він каже в ефірі, поправивши краватку, А сам вже готує нову оборудку й закладку. Допомога дозована? Це ж просто прекрасно! Чим довше все триває, тим більше в кишені ясно. Комусь - виживання і сіра межа, А Пану Акулі - від траншу маржа.
Куплет 3: Шевроле його мчить по розбитих дорогах, Він бачить прибуток у чужих тривогах. Зерно, облігації, нагляд, борги - Для нього це все - золоті береги. «Хай пишуть про стримування і про пастки, Я з кожної схеми знімаю всі маски... і частки!» Він вірить у ринок, де він - головний, Веселий, багатий і вічно живий.
Приспів: Ой, Пане Акула, фінансовий хижак, Для бабці - копійка, для нього - літак! Він любить борги і відсотки понад два, В моделі деструкції він - голова! Поки буферна зона зростає в ціні, Він п'є золоте шампань на коні!
Ось приклад: https://ukranews.com/ua/news/1127057-chynovnyk-fondu-derzhmajna-vkazav-shho-maye-5-tonn-zolotyh-zlytkiv-yaki-zberigaye-v-moskvi
Чиновник ФДМУ спокійнесенько веде справи з Московією і все нормально: і для Уряду, і для СБУ.
Так само і тут. Ці 150 батьків - хто вони? які посади займають? До якої інформації мають доступ? Підпільна школа московитського шаманату? Чи так наспправді? оскільки велика кількість чиновників лояльно ставиться до цієї кодли.
Насправді - це вистемна проблема, яку виявили журналісти. І це досить потужний сигнал, що у воюючий країні ми маємо колосальні прогалини в безпеці.