Війна зразка 2026: П’ять головних трендів безпілотних систем

Продовжуючи цикл матеріалів про безпілотні системи, варто окреслити тренди, які визначатимуть обличчя поля бою у 2026 році. Вкотре наголошую: головною рушійною силою залишається піхота. Усі безпілотні системи виконують допоміжну та забезпечувальну роль. Саме присутність українського піхотинця в тій чи іншій точці визначає межі нашої держави. Проте технології – це те, що дозволяє цій нозі ступити на звільнену землю.

Ось п’ять ключових напрямків, які стануть вирішальними.

1. Максимальне дистанціювання: віддалене керування

Головним трендом 2026 року стануть системи, що дозволяють пілоту працювати якомога далі від передової. Сучасне поле бою – це величезна "кілл-зона" з надзвичайно складною логістикою. Тактика "просочування" противника та відсутність чіткого переднього краю роблять перебування оператора поблизу лінії зіткнення смертельно небезпечним.

Ми та ворог уже активно впроваджуємо рішення для віддаленого зв’язку (наприклад, використання Starlink для керування дронами на великих відстанях). Це актуально для важких бомберів, FPV-дронів та наземних комплексів. Проте викликом залишається енергоефективність: дальність вимагає потужних батарей, які все ще залишаються дефіцитним ресурсом.

1. Оптоволокно: імунітет до РЕБ

В умовах тотального радіоелектронного придушення (РЕБ) оптоволокно стає "мастхевом". У сучасній війні автономність підрозділу – запорука успіху. Вважаю, що кожен підрозділ рівня бригади чи корпусу має створити власну майстерню для обслуговування котушок з оптоволокном, їхньої намотки та переробки стандартних дронів під "оптику".

Попри певні технічні обмеження, ефективність дрона на оптоволокні в умовах РЕБ значно вища за "аналог". Якщо порахувати, скільки звичайних дронів ми витрачаємо, щоб вразити одну ціль у "кущах" під дією перешкод, ціна переробки на оптику стає цілком виправданою.

Читайте також: Епоха українських дронів, що змінила війну. Як безпілотники розвивались на полі бою

1. Подолання "китайської залежності"

Сьогодні ми маємо майже 100% залежність від Китаю у питаннях комплектуючих: мотори, рами, плати. Поки ми не налагодимо власне виробництво або альтернативне постачання з країн Європи, говорити про стійку перевагу неможливо.

Затримки поставок ставлять виробників "на коліна", що безпосередньо впливає на логістику та вогневу міць на фронті. Це стосується і так званих "весільних дронів" (цивільних Mavic/Autel), потреба в яких залишається гострою, тоді як ворог системно вирішує ці питання.

1. "Мідлстрайки": середня зона під вогнем

Розвиток засобів ураження середньої дальності для кожної бригади – це не розкіш, а необхідність. Ворог створює нам величезні проблеми за допомогою "Ланцетів", "Молній" та "Гербер". Ми натомість маємо меншу кількість таких засобів, хоча цілей для них – безліч.

Я бачу необхідність у розширенні батальйонів та рот до Полків безпілотних систем у складі механізованих бригад. Його структура має бути наступною:

• Батальйон безпілотних систем для підтримки переднього краю.
• Батальйон наземних роботизованих комплексів (НРК) у складі логістичних та ударних підрозділів.
• Спеціалізований батальйон у складі підрозділів дронів – перехоплювачів для знищення ворожих БПЛА та підрозділ ударних "мідлстрайків" для роботи по ворожих пунктах управління та пілотах.
• Підрозділи забезпечення: рота технічного забезпечення, підрозділи зв'язку, медпункт та інженерно-саперний підрозділ тощо.

1. "Інтерсептори": війна за небо

Знищення ворожих розвідників та дронів-камікадзе типу "Shahed" силами дронів-перехоплювачів – це шлях до виживання нашого тилу та збереження маскування позицій. Це дає нам перевагу в маневрі: ворог не бачить – ми рухаємось.

Замість висновків Ми можемо багато говорити про "рої дронів", штучний інтелект чи "матки", але реальність на полі бою простіша і водночас жорсткіша. Завдання пілота – виявити ворога, знищити його та забезпечити безпеку піхотинця. Тільки ешелоноване насичення фронту засобами ураження дозволить нам не просто тримати оборону, а витісняти ворога з нашої землі.