Ціна тепла і комфорту

Вода починає бігти трубами, обіцяючи не глобальне потепління в чотирьох стінах власного дому… відключеня електрики стають трохи більш прогнозованими, даючи можливість планувати життя…здається, це життя стає трохи більш комфортним, навіть на тлі завивань холодного вітру за вікном, і розуміння, що це може бути лише тимчасовим полегшенням, що буде тривати до наступної масованної атаки росіян…
… не надовго… до наступного вибуху вночі, що знов переводить в режим екстрених відключень… ти знов не знаєш, чи буде світло… чи стане тепліше… чи вода в батареях побіжить в інший бік…
І на цьому тлі є спокуса дати волю почуттям, злості і роздратуванню, спрямованого у всесвіт і на людей, що поруч… адже чому так довго і мало…. А хтось готовий виходити і перекривати дороги, не розуміючи, чому раптом немає світла і тепла…
Не розуміючи…
Які важливі слова…
Адже важко зрозуміти, які вчинки, скільки зусиль, було зроблено, щоб можна було лежати на дивані і слухати, як вода біжить трубами…
Не розуміючи, що це забезпечено самопожертвою хлопців і дівчат, які у 20-и градусний мороз лишаються на лінії фронту. Тримаючи оборону у цей самий холодний день і саму холодну ніч. Не пускаючи росіян підійти ще ближче до твого дому, не даючи їм зруйнувати ті чотири стіни, в яких тобі може бути трошки дискомфортно
Не розуміючи, що це забезпечено роботою енергетиків, що латають систему у той самий 20 градусний мороз, відновлюючи постачання електрики, розморожуючи труби, лагодячи промерзлими пальцями одно їм відомі механізми…підключаючи до світла і тепла не свої домівки…
… які красиві фото виходять, коли льодяний дощ з неба застиває на гілках дерев… і як ненавидять це енергетики, знаючи, як багато шкоди несе з собою ця краса…
Не розуміючи... які прості і ключові слова…
Як легко не хотіти цього розуміти і піддаватися спокусі...спокусі простих вимог і егоїстичних бажань...
Не розуміючи і забуваючи, що години комфорту зараз не подаровані , а вистраждані...
Не розуміючи і забуваючи... забуваючи про вдячність.... вдячність тисячам інших людей, яких ти може ніколи не зустрінеш у своєму житті... але яким ти цьому життю завдячуєшь....
Коли припинити війну - вирішує лише ***** .
немає в енергетиків технологічної можливості залишити заживленим єдиний будинок, якщо він перебуває на гілці, яка відключена. незалежно від того хто в ньому живе, а тим більше "суддя чи прокурор", ви аж геть погано думаєте про себе та аж надто добре про суддю чи прокурора, яким, за вашим уявленням, навіть світлофори перемикають виключно на зелений.
але погоджуюсь, що можливості в них можуть бути дещо іншими ніж ваші й вони придбали собі щось на кшталт екофло.
Раніше не ждіть. Орки не перестали виробляти дрони і ракети.
Будьте реалістами.
"в сраці я бачив тих холопів", тиловий інвестбанкір зупинився , перекреслив написане,хряпнув стопочку конячка , закусив ікоркою . .. і написав політично-публічно правильне " забуваючи про вдячність..." ...особисто в мене тотальна ненависть і злість на Оманську Гниду(щоб його рід конав у муках до 10 коліна) і паРашу
енергетикам пошана, ЗСУ ... на тих хто поруч злість не зливаю
а гнидотний фурса судить по собі