Вже рік на “Трамполіні” — ще трохи, і реально знудить

Якби перший рік другого терміну Дональда Трампа був мобільним застосунком, його вже давно забанили б за надмірну залежність користувачів. 

Кожен день, як новий укол стимулу: криза, «революційне» оголошення, шокуючий витік, суперечність, аналіз, коментар, ще один аналіз, і ще десять коментарів.
Після дванадцяти місяців залишається знайоме відчуття — те саме, що після багатогодинного скролінгу: втома, порожнеча і легка гниль мозку.

Почнемо з короткої вікторини.

Хто сказав фразу:
“Якщо я стану президентом, я закінчу війну в Україні за 24 години”?

A) Твій дядько після третьої чарки за різдвяним столом
Б) Дональд Трамп — безпосередньо перед тим, як удруге зайняти Овальний кабінет

Хто сьогодні пам’ятає цю та десятки інших гучних обіцянок — від миттєвого миру до показової заборони TikTok?

Хто намагається пов’язати між собою помилування майже 1600 учасників штурму Капітолію, демонстративний середній палець Канаді, випадкові тарифи на французьке вино, спробу перейменувати Мексиканську затоку або замороження фінансування програм USAID?

Майже ніхто. І це не випадковість.

Алгоритм під назвою «47»

Дії 47-ї адміністрації Білого дому підозріло нагадують механізм, знайомий нам із соціальних мереж. Світ бомбардують не лише буквально (у 2025 році США встигли втрутитися у дев’яти країнах), а й метафорично - потоком новин із максимальною емоційною напругою.

Це контент із коротким терміном придатності. Допамін на день. Забуття на завтра.

Все загорнуте в мову агресії та насильства. Ту саму, до якої ми роками звикали в алгоритмічних стрічках.

Ім’я цього механізму — Сорок сьомий.

Порядковий номер президента дивно перегукується з серією Hitman — грою про безіменного кілера з кодовим іменем 47. Паралель не лише естетична. В усуненні незручних опонентів, політичних, інституційних чи просто моральних, Трамп не має собі рівних.

Ті, хто ще живий, можуть бути вдячні. Як зауважив його зброєносець Дж. Д. Венс, “могло бути й гірше”. Класичний жарт про авторитарців: він же міг убити.

Трамп. Трамп. Трамп.

У доісторичні часи Інтернету (це коли ми ще писали це слово з великої літери) існував мем про персонажа, який настільки всюдисущий, що може вистрибнути з холодильника.

Тоді ми сміялися.

Сьогодні — відкриваємо стрічку:

Трамп сказав.Трамп пообіцяв.Трамп засудив. Трамп похвалив. Трамп розлютився. Трамп пригрозив. Трамп скасував. Трамп заперечив.

Трамп. Трамп. Трамп.

Менше ніж за рік інфосфера перетворилася на суцільний Трамполін.

Перевірити просто: порахуйте, скільки разів за день або тиждень ви натрапляєте на новини, жарти чи “глибокі аналізи”, що так чи інакше крутяться навколо президента США.

І це - його найбільший успіх.

Король, який думає як м’яч

Якщо хочеш грати у футбол — думай як м’яч. Якщо хочеш керувати масами — давай їм саме те, чого вони хочуть. Ще простіше. Ще голосніше. Ще тупіше.

Складна дипломатія, стримана риторика і довгі стратегії не “прориваються”. Вони не гріють.

Ми роками дресировані темними патернами платформ: нам потрібен постійний електричний розряд. Нас більше не цікавить виконання обіцянок - лише наступний заголовок.

Те, що Трамп сказав учора, не має значення. Сьогодні він нападає на іншу країну. 

Тиждень - і Венесуела забута. Зараз у тренді Гренландія та Іран. Україна зникає з фокусу — аж доки Трамп знову не “подзвонить Путіну”.

Звісно, війна не закінчиться. Бо ідеальні теми не завершують. Їх експлуатують. Смерть, особливо чужа, добре продається.

Ми почали говорити Трампом

Двадцять років тому ми дізналися про медіа-резонанс. Сьогодні ми живемо в ньому.

Дослідження Інституту Макса Планка показало: люди дедалі частіше говорять мовою ChatGPT. Не лише через дивні лапки чи надмірні дефіси, а через механічне мислення, повторювані слова, шаблони.

Знадобилося кілька років штучного інтелекту, щоб ми почали мислити як мовні моделі.

І лише один рік, щоб ми почали мислити Трампом.

Мейнстримні ЗМІ цитують кожну його фразу, бо це єдине, що ще крутить їхні іржаві млини. Алгоритми підхоплюють. Політики копіюють риторику агресії, бо вона “працює”.

Навіть критики стають частиною механізму. Цей текст, до речі, теж. Вперше і востаннє. Обіцяю.

Рік феодальної присяги

Січень 2026 року — річниця того, як техномагнати Кремнієвої долини шикувалися в чергу за благословенням нового короля.

Цукерберг скасував фактчекінг, прикрившись “свободою слова”. Свободою брехати, маніпулювати і заробляти.

Результат очевидний: 2025 рік став роком, коли Росія виграла війну за інформацію.

Питання без відповіді

Трампу не потрібні п’ятирічні плани. Йому достатньо плану на сьогодні. Бажано такого, що спричинить скандал і перекриє вчорашні провали.

Питання не в тому, чи буде більше хаосу. Він буде.

Питання в іншому: чи ми зійдемо з цієї каруселі, чи просто звикнемо до нудоти і назвемо її новою нормою?