Перший рік Трампа: американські гірки

За рік перебування Трампа при владі рівень тихого або відвертого хейту до нього серед європейських політиків вже перевищує рівень несприйняття Путіна. Бо якщо Путін в очах європейців - це однозначне зло, і з ним і так все зрозуміло, то Трамп - руйнує саме поняття добра і зла у сучасному світі, залишаючи по собі хаос і невизначеність.

Європейці намагаються врятуватися від цієї невизначеності по-різному. Хтось намагається знайти спільну мову з Трампом і вдає, що вони із США лишаються надійними союзниками, хтось б’є аларм і закликає озброюватися, а хтось просто намагається не дивитися вгору. Але поки по факту результатом усіх цих зусиль є аж 37 військових на Гренландії та сотні рішучих заяв коаліції рішучих про рішучий військовий контингент в Україні.

Тому наступний рік Трампа у Європі буде роком найрізноманітніших кульбітів у питанням безпеки. Кульбітів у внутрішній політиці, у спробах «поговорити з Путіним», або, навпаки, стати лідерами європейського масштабного переозброєння. Але найцікавішим кульбітом стануть контакти з Китаєм, який стає для Європи прогнозованішим партнером, ніж США (просто не вірю що я це написав).

Символічно, що у річницю перебування Трампа при владі Макрон заявив, що Європі дуже потрібні китайські інвестиції, хоча ще місяць тому той самий Макрон погрожував Китаю новими митами.

Заради справедливості треба сказати, що в цих американських гірках є і свій плюс. Після багатьох років летаргійного сну європейці будуть змушені хоч і повільно, але таки почати значні інвестиції у власну безпеку. Інакше просто буде неможливо вижити у новому хаотичному світі, який небезуспішно намагається створити Трамп.

Для України цей рік Трампа був так само малопрогнозованим. Але щоби не витворяв господар Білого дому Україні треба знаходити з ним спільну мову. Або – вдавати цю спільну мову. Бо від Трампа зараз ще дуже багато що залежить для безпеки України. Принаймні, до проміжних виборів у Конгрес.