Про контрнаступ 2023 року

На тему контрнаступу 2023 року можна писати докторську дисертацію. І назва в неї була б проста - "Як не треба воювати, маючи достатній ресурс, але недостатньо підготовлений особовий склад, погане планування, невдало обраний напрямок основного удару та недостатню гнучкість у прийнятті військових рішень".
І окремий розділ - про те, як підрозділи, сформовані на основі рекрутингу та добровільності, вкотре показують ефективність і мотивацію вищу, ніж бригади, укомплектовані на 98% мобілізованими без належної підготовки, але забезпечені в повному обсязі технікою та озброєнням. Втім спробую коротко.
Перекладання відповідальності на "обставини", "сильного противника" чи "нестачу ресурсу" - у мене викликає тригер. Тому що цим можна виправдати будь-яку помилку - слабке рішення, провальне планування, відсутність досвіду, нерозуміння характеру сучасної війни навіть з боку партнерів, які "допомагали" планувати. Так, противник сильний. Але сильний противник - це константа війни. Питання не в цьому. Питання - у наших рішеннях, наших прорахунках і здатності їх визнавати.
У 2024 році активно розганяли критику президента щодо відсутності оборонних споруд. Але якщо кошти та ресурс виділялись, то будівництво рубежів, планування розташування, ешелонування, інженерне обладнання, утримання і підрив при відході - це зона відповідальності ЗСУ. Це військова функція. Як і ведення бойових дій. При цьому я особисто бачив, як наприкінці 2024 - на початку 2025 року деякі інженерні начальники будували відкриті "яйцеподібні" РОПи у чистому полі. Тому проблема, знову ж таки, - у системі управління, контролю та відповідальності всередині армії.
Сьогодні прочитав коментарі колишнього Головнокомандувача в Associated Press про недостатність ресурсу і його невиділення політиками. При всій повазі до пана Залужного - а є речі, за які я його щиро поважаю, і є проблеми, які я на нього особисто не покладаю (зокрема в частині управління ОСУВ "Таврія" генералом Тарнавським) - вважаю за необхідне повторити свою позицію щодо наступальної операції 2023 року.
Про план операції я знав заздалегідь. Наш підрозділ планували застосувати разом із ДШВ на одному з напрямків. Після того як я доповів про відсутність достатньої бронетехніки та наявність великої частки "зеленого" особового складу, ми залишились в обороні - на чому я наполягав. Через наші бойові порядки проходили сили основного удару. З самого початку я вважав обраний напрямок основного удару абсолютно недоцільним. Близько шести повноцінних ліній оборони плюс підготовлена кругова оборона Токмака - це пряма ознака того, що противник чекає удар саме там. Військове мистецтво не каже "бий там, де тебе чекають" - воно каже навпаки. Втім всі мої думки з цього приводу центри прийняття рішень до уваги не взяли, хоча я зазначав це неодноразово.
Я був присутній на командних пунктах під час підготовки й реалізації операції і перші дні бачив особисто. Я бачив, як новосформовані підрозділи - до 98% мобілізованих - отримавши "Leopard" і YPR без належної підготовки та управлінської ланки, заганяли техніку в наші окопи й кидали її, паралельно кидаючи бронетехніку в міжпозиційному просторі після перших прильотів міномета за метрів 100 від машин. Кидали все - техніку, зброю, засоби зв’язку, карти командирів рот. Особисто привозив на ГШ карти цього підрозділу, де наші позиції були позначені як позиції противника - це показник рівня взаємодії. Попередньої взаємодії не було. На моє прохання провести нараду або направити представника на наш КП - було відмовлено без пояснень. Це настільки стандартна і логічна практика, що згадуючи її відсутність у той момент, у мене в думках лише ненависть до генералів старшого покоління, які люблять розповідати, які вони геніальні, а в бойових ситуаціях просто кидають управління і шукають цапа-відбувайла. Особисте "вітання" пану Тарнавському за "геніальне" командування. По факту ми мали наступне - фактично за три доби одна з бригад навіть не дійшла до ЛБЗ. Відмічу і буду відмічати 47 бригаду - порівняно із сусідом, який усе просрав, вони показали себе як боги війни.
По ресурсу картина була наступна - тижнева артпідготовка без оперативного ефекту - артилерію клали по полях навколо посадок; справна техніка, кинута через відсутність злагодженості; втрата документів управління; фактична відсутність управління; заборона евакуації техніки із сірої зони. Ту техніку, яку нам вдалося витягнути, потім із конфліктом вилучала ВКР. Я просив дозволити нам витягти іншу за умови, що вона хоча б тимчасово лишиться в нашому підрозділі на час перебування на цьому напрямку - відмовили. Через кілька днів противник спокійно знищив її мінометним вогнем. Тому твердження про критичну нестачу ресурсу, з мого досвіду, не відображає реальної картини. Ресурс був. Проблема - в його розподілі та застосуванні.
Основні помилки наступальної операції 2023 року - на мою думку: невдало обраний напрямок основного удару і слабке планування; нераціональний розподіл техніки й особового складу без урахування досвіду та морального стану військовослужбовців; відсутність гнучкості після втрати темпу. Коли стало очевидно, що напрямок буксує, потрібно було змінювати задум і перекидати резерви туди, де є динаміка. Війна - це адаптація. Це маневр, блять. Це здатність визнати, що початковий план не працює. Але впертість тих самих генералів затьмарює розум - як тоді, так і в ситуації з наступальною операцією на Курському напрямку - "дожмьом".
Але лобове продавлювання противника, який має кратну перевагу в людському ресурсі, - це не мистецтво війни. Це дурість, яка, на жаль, вартує нам життя найкращих синів та доньок України і не приносить жодного результату. Кожен повинен відповідати за свої прорахунки і кожен повинен відповідати за свої здобутки. Поразки не можна списувати на "обставини". Тож погони не мають давати імунітет від помилок, а посада не має знімати відповідальності за наслідки рішень.
Кротєвича витаскують із шухляд ОПи, як витаскують Безуглу, щоб вкинути щось провокативне і переключити увагу із дій і бездіяльності Зеленьського на щось інше.
Чому є такою важливою думка "Тавра" (це позивний Кротевича)? Тому що він командир, який пройшов Маріуполь та полон; тому що він знав заздалегідь про план літньої операції 2023року, він був там "в полях"; і саме тому слід довіряти його експертній думці та компетенці і не сумніватися в його незаангажованості.
Так про будь що і кого можна розповідати. Було б бажання.
ШТАБУ!
Не сміши.
До чого тут просторікувате " основою"? Основою будь- якої арміє є окремий військовий.
Відкрий структуру збройних сил Українииі своїми очами почитай що таке ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ ЗСУ.
ПНХ.
Скільки їх вже впало в прірву холуйства, підлабузництва та доказування лояльності.
Лізти з своєю «особливою думкою» яка ні на що не впливає, просто щоб лишній раз «засвідєтєльствовать свайо пачтєніє», це так смішно.
Через пів року будуть соплі на кулак мотати, шо їх не оцінили і все не так, як їм здавалось.
Роман Донік.
1. Радикальна антикорупційна чистка: Запровадження найвищої міри покарання (або довічного ув'язнення з повною конфіскацією майна) за розкрадання оборонного бюджету та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану. Корупція в армії прирівнюється до державної зради. Це миттєво припиняє відтік ресурсів у кишені "любих друзів" та повертає довіру суспільства.
2. Цифрова логістика та дебюрократизація: Впровадження SAP (або її аналогів) як єдиної та обов'язкової системи обліку. Кожен снаряд, кожна аптечка і літр палива відстежуються в реальному часі від кордону до окопу. Скасування 90% паперової звітності звільняє час офіцерів для планування операцій, а не для заповнення журналів.
3. Фортифікаційна монолітність: Передача будівництва оборонних ліній від цивільних підрядників-корупціонерів спеціалізованим інженерним військам із залученням важкої техніки та західних технологій. Якісний бетон і продумана інженерія замість «ям у полі».
4. Справедлива мобілізація «недоторканних»:
Силовики та держслужбовці: Мобілізація 50% особового складу поліції, митниці та прокуратури. Ці люди вже мають підготовку, вміють поводитися зі зброєю і знають, що таке дисципліна.
Елітні пенсіонери: Залучення до служби (хоча б у тилові чи штабні структури) колишніх спецслужбістів та військових, які вийшли на пенсію у 40-45 років.
Реформа ТЦК: 100% чоловічого складу ТЦК відправляється на фронт. Їхні місця займають цивільні жінки та ветерани з важкими пораненнями. Це знімає соціальну напругу та проблему «бусифікації».
5. Омолодження армії: Перехід до залучення молодих (20-30 років) придатних чоловіків, які мають фізичний ресурс для ******** маневреної війни. Це дозволяє демобілізувати або перевести в резерв виснажених чоловіків 50+, які зараз складають кістяк піхоти.
6. Солідарність еліт: Заборона на виїзд та будь-який розкішний спосіб життя для родичів посадовців. Мобілізація дітей політиків та бізнес-еліт у бойові підрозділи. Це перетворює війну з «тягаря для бідних» на спільну справу виживання.
Якими були б шанси на перемогу? Якби такий перехід відбувся прямо зараз, шанси на перемогу зросли б експоненціально.
Моральний дух (найважливіше): Коли народ бачить, що син міністра стоїть в одному окопі з сином фермера, а корупціонерів судять за законами воєнного часу, зникає мотивація для СЗЧ. Суспільство знову консолідується, як у лютому 2022-го.
Ресурсна перевага: Повернення «дебіторки» та припинення відкатів дозволили б Україні самостійно закуповувати в рази більше дронів та снарядів, не чекаючи лише на західну допомогу.
Якісна перевага: Молода, технологічна та вмотивована армія, забезпечена прозорою логістикою, здатна проводити операції, які зараз неможливі через фізичне виснаження особового складу.
За такої моделі Україна перетворилася б на «державу-фортецю», де кожен ресурс використовується з ККД 100%. Це зробило б подальшу агресію РФ занадто дорогою і безперспективною навіть для їхнього людського ресурсу, адже технологічна та організована меншість завжди перемагає дезорганізовану масу.
Усі рішення під час війни треба передивитися не як такі, що ведуть до перемоги, а для створення хаосу, тому що хаос - це найкраща ширма для того, щоб під гуркіт вибухів вивозити капітали, списувати борги та перерозподіляти ресурси.
Бо це вже революція! А Всі Майдани як виявилось не були революціями, бо не привели до революційних змін в країні. Навіть кількість болванів для голосування у олігархічних верховної зради не змінилася - на Ахметов, ні Пінчук, ні інші не захотіли скоротити своїх висуванців.
Ну а чекати таких змін від нинішніх владних бариг це все одно, що вірити в те, що свиня біля повного корита заявить про політичне голодування в знак протесту проти продажу сала на Бесарабському ринку.
А потім воно оговталося, вилізло і почало гадити Збройним Силам.
Але треба мізки! А спинномозковим фанатам Вітчизні вистачає побачити кольоровий прапорець перед іменем дописувача. І вперед до перемоги - бик побачив червоне...
виїхали жинки, виїхали діти - чудово.
чи мають вони право висловлюватись щодо подій у власній країні - безумовно.
а всі ваші оці скиглення та "неправильні біженці" викликані єдиним - озвучені ними думки вам не до вподоби.
Я так думаю що єдине, що я міг би зробити, це сцяти в унітаз якомога частіше, щоб каналізація не замерзла...
Воїн такого наказу ніколи не виконає. Тільки свинопас.
Як і весь Світ ще за пів року до нього. І вдарили саме туди де орки набудували лінію суровікіна. Розвідка погано спрацювала, не доповіли.
Ну і винуваті херові генерали, яких призначив кловун з кварталу95.
Як таке вийшло що кловун з кварталу95 призначив генералів - тут відповідь не зможе дати навіть професор - психіатр з центрального дурдому.
"Головнокомандувач (тодішній, - ред.) Збройних Сил України генерал Валерій Залужний підтримав план, центральною частиною якого був штурм у напрямку південного міста Мелітополь, який мав перерізати російські лінії постачання. Але його суперник і підлеглий, генерал-полковник Олександр Сирський, мав власний план - вибити російські війська з окупованого міста Бахмут на сході. Президент України Володимир Зеленський став на його бік (на бік Сирського, - ред.) і розділив ********** та сили між двома головними фронтами замість одного. Українці так і не повернули Бахмут, і за кілька місяців контрнаступ закінчився провалом. Росія тепер мала перевагу", - зазначається у статті.
Чомусь Кротевич про це скромно мовчить. Напевно щось заважає...
Фразою "Я бачив, як новосформовані підрозділи - до 98% мобілізованих - отримавши "Leopard" і YPR без належної підготовки та управлінської ланки, заганяли техніку в наші окопи й кидали її" - Кротевич нищить тодішнього командувача Сухопутних сил Сирського за неналежну підготовку особового складу по БЗВП, формування підрозділів ЗСУ офіцерським складом і за провал моброботи (військові училища та ТЦК тоді також були в підпорядкуванні Сирського).
Тут варто відмітити, що первинний задум командування ЗСУ відносно головного удару був вірним, оскільки прорив українських військ до Молочного лиману біля Мелітополя розрізав все південне угруповання ворога навпіл, притискаючи його західну частину до Дніпра й змушуючи через загрозу оточення до ретирування у Крим. Це дало б змогу швидко визволити Херсонську і Запорізьку області від окупації.
Однак, цього не сталось через наступні фактори:
По-перше, на початку січня по вині "ротації Баргилевича" - фірмової фішки тодішнього начштабу Сухопутних військ ЗСУ, що безвідмовно спрацювала при оточенні й поразці українських військ в секторі "C" у 2015 році під Дебальцевим та потім у березні 2024-го під Авдіївкою, зокрема здачі ворогу рубежів на висотах в Очеретиному з подальшим обвалом всього фронту, загони "вагнерів" захопили Соледар та розпочали наступ на Бахмут. А далі була "Бахмутська м'ясорубка", у вогнище якої за наказом Зеленського були кинуті чи не самі обстріляні й досвідчені частини ЗСУ, і яка тривала до кінця травня.
Тож, із самого початку ігнорилось правило, що одночасне проведення оборонної і наступальної операції можливе лише за наявності достатніх резервів, сил і засобів. Чого, як виявилось, і не було.
По-друге, це пріоритет Ставки на користь не військової, в політичної доцільності - після пишного прийому Зеленського у США під враженням успіхів ЗСУ вересня-листопада 2022-го року, Америка і країни ЄС стали його підганяли до якнайшвидшого початку контрнаступу, про який розтрубили на весь Світ. І він на це вівся. При тому, що контрнаступ був не підготовлений:
спорядження нових частин ЗСУ західною технікою і ************ в інтенсивному режимі розпочалось лише в кінці березня та у квітні 2023-го, часу для підготовки особового складу операторів й злагодження було вкрай недостатньо. Так, як засвідчили витоки таємної інформації розвідтовариство США через двадцятилітнього американського задрота-геймера військовослужбовця , союзники-порадники навіть не завезли в Україну засоби фронтової ППО. Що в подальшому дозволило ворогу безперешкодно розстрілювати бронетехніку ЗСУ з гвинтокрилів.
По-третє - це зловісна роль колишнього командувача Повітряних Сил Олещука у підготовці до контрнаступу, за наказом якого звезли в одну локацію в Хмельницькій області чи не всі наявні в Україні бомби ФАБ. Які там ударом ворожих ракет і підірвали. Та так, що два "гриби" від детонації нагадали атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Після цієї диверсії вже нІчим було розбивати передові опорні пункти противника на "лінії суровікіна".
По-четверте - це зрада в ОПі, внаслідок якої у травні 2023-го після дзвінка заступника Єрмака Машовця генералу Залужному, по командному пункту Головкома ЗСУ ворог завдав ракетного удару, внаслідок чого він отримав поранення, що вимагало госпіталізації. І не зміг прийняти участь не лише у завершальному етапі підготовки до контрнаступальної операції, але і на її початковій фазі.
Якщо ці всі фактори помилок, недбалості і зрад зложити до купи, тоді вимальовується зовсім інша картина, про яку дописувач чомусь не зазначив.
АХАХАХАХАХ!!!!
Як то кажуть: хрестик зніміть або труси надіньте....