Так звані антикорупційні реформи є такою ж аферою, як і всі інші українські реформи

Українські реформи мають одне спільне: всі вони для подавляючої більшості українців є поганими, і лише для мізерної частини суспільства - хорошими. Ця незначна частина українців - це ті, хто мав/має реальний вплив на діяльність органів влади усіх рівнів, від центрального до місцевого, тобто так звана політична еліта України.

Наслідки українських реформ загальновідомі: народ варварськи пограбовано, обезправлено, практично приречено на вимирання, суверенітет і владу народу узурповано, Україну як одну  з найбільш розвинутих і потужних держав світу за три десятиліття знищено, перетворено на рай для корупціонерів безлічі видів під загальною назвою «політична еліта».

Те що корупція стала в Україні основним видом і змістом діяльності органів влади і можновладців, що далі так жити неможливо, і зарубіжним друзям України, і особливо українцям зрозуміло  вже давно. Тож коли вибухнула Революція Гідності то не тільки Майдан - весь постійно обдурюваний «елітою» український народ спалахнув надією: отепер нарешті корупція буде ліквідована !

Революція Гідності дійсно створила передумови для очищення України від проблем що її знищують, відтак із 2014 була розгорнута, зокрема, і бурхлива начебто антикорупційна діяльність …

… Паралельно з якою корупція стала стрімко зростати - причому навіть не в арифметичній, а в геометричній прогресії…

Жодного парадоксу тут нема, тому що:

- формування державної «антикорупційної» політики та її реалізацію від самого початку «боротьби з корупцією» і до сьогодні здійснює «політична еліта», тобто самі організатори і рушійна сила корупційної діяльності, вони ж провідні українські корупціонери і основні бенефіціари корупції; 

- «політична еліта» і не планувала реальної боротьби з корупцією, бо якби планувала, то перш за все мала б припинити власну корупційну діяльність у вигляді генерації корупціогенного законодавства та офіційного протиправного тлумачення і протиправного застосування законодавства, цих першоджерел корупції, і одночасно з цим мала б привести діяльність органів влади у відповідність до принципів правової держави, верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України, тобто реально ввести у дію принципи верховенства права. Але це було б рівнозначно самовбивству української «політичної еліти», визнанням нею своїх злочинів, з усіма відповідними наслідками, і тому цього не могло статися і не сталося;

- «політична еліта», як показав час і факти, одночасно з початком «антикорупційних реформ» насправді планувала лише продовжувати і посилювати свою корупційну діяльність, зокрема тими ж методами, що і раніше: шляхом примноження корупціогенного законодавства, завідомо протиправного офіційного тлумачення законодавства, та  використання цієї завідомо протиправної «правової основи» для продовження корупції - що і здійснює до сьогодні;

- замість реального припинення корупції шляхом відмови від корупційної діяльності у вигляді корупціогенної правотворчості, завідомо протиправного тлумачення органами влади законодавства та їхньої завідомо протиправної правозастосовної діяльності як основ і генератора корупції, завдяки яким корупція і зростає у геометричній прогресії, «еліта» запланувала і здійснює лише імітацію боротьби з корупцією шляхом періодичного викриття окремих корупційних правопорушень, кількість яких в масштабах тотальної корумпованості органів влади є настільки незначною, що її цілком обґрунтовано можна назвати нескінченно малою величиною, що прагне до нуля; 

- спеціально для імітації «бурхливої антикорупційної діяльності», для маскування запланованого продовження корупційної діяльності та корупції, для зомбування суспільства, замилювання очей і мізків українцям і зарубіжним друзям України фейковими «антикорупційними змінами», одночасно з початком «антикорупційних реформ» організатори корупційної діяльності за фінансової підтримки іноземних донорів штучно створили у вигляді сотень – якщо не тисяч – фіктивних громадських організацій підконтрольне їм так зване громадянське суспільство, завели у політику штучно розкручених у засобах масової дезінформації (ЗМД) підконтрольних їм політиків та цілі політичні партії, долучили підконтрольні «еліті» медіа тощо;

- для подальшої руйнації правоохоронної системи України та перетворення її органів на додаткові залежні від «політичної еліти» інструменти вибіркового переслідування політичних противників, протиправного перерозподілу власності та для інших протиправних і корупційних цілей, зокрема для розкрадання на цих «реформах» десятків мільярдів гривень бюджетів і зарубіжної фінансової допомоги, корупціонери здійснили так зване реформування органів юстиції, Верховного Суду,  Генпрокуратури і МВС України, та створили так звані незалежні спеціальні органи влади по протидії корупції та боротьбі з нею. 

Як свідчить практика діяльності НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС та інших новостворених і «реформованих» органів правоохоронної сфери, ця діяльність від самого початку була спрямована не на ліквідацію корупції як такої, а фактично на збереження, розширення та вдосконалення існуючої корупційної системи. 

За минулі роки діяльності жоден із керівників вищезазначених органів влади і пальцем не поворухнув, щоб зробити саме головне для викорінення корупції - ліквідувати її першопричини,  а саме офіційну корупційну діяльність органів влади з видання корупціогенних законів та інших правових актів, завідомо протиправного офіційного тлумачення і застосування законодавства, що є в Україні практично тотальним. 

Щоб підкреслити надзвичайну важливість цієї заяви, мушу застосувати капслок: ПЕРШОДЖЕРЕЛОМ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ Є ОФІЦІЙНА КОРУПЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ З ВИДАННЯ КОРУПЦІОГЕННИХ ЗАКОНІВ ТА ІНШИХ ПРАВОВИХ АКТІВ, ЗАВІДОМО ПРОТИПРАВНОГО ОФІЦІЙНОГО ТЛУМАЧЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА !

Зрозуміло, що без припинення корупціогенної правотворчої та правозастосовчої діяльності усіх органів влади, від найвищих до місцевих, «антикорупційна діяльність» по викриттю окремих корупційних злочинів подібна до боротьби з міфічним драконом, у якого замість  однієї відрубаної голови одразу відростають кілька нових.

Проте замість того, щоб звернутися до Президента і народних депутатів України з фаховим обґрунтуванням першопричин корупції та пропозицією убити дракона, «антикорупціонери» самі продовжили керуватися неконституційним і корупціогенним законодавством та протиправним тлумаченням законодавства як легітимними, діяти відповідно до них та тих же протиправних «правових» засад і «принципів», що і їх не-реформовані попередники.

Нещодавно я публічно звернувся до керівників антикорупційних органів з пропозицією вжити, нарешті, необхідних заходів щодо ліквідації корупційної діяльності органів влади (звернення можна прочитати ТУТ), для чого направити від них колективне звернення до Президента України та Верховної Ради України, навів належну аргументацію.

Їх би почули.

Отримав відписки. 

Відтак протиправна «антикорупційна діяльність» «антикорупціонерів», по суті неконституційна, триває, спричиняючи державі багатомільярдні збитки. До того ж, в умовах повної безконтрольності під назвою «незалежність», вона породжує свавілля і ту ж корупцію, за що самих «борців з корупцією» вже давно треба притягувати до відповідальності.