Чому запуск телеканалу Newsmax Ukraine є для України зашкваром?

Україна воює не лише на фронті. Вона воює за смисли. За довіру. За право називати речі своїми іменами. І саме тому поява на українському ринку телеканалу під брендом Newsmax - це не просто черговий медійний стартап. Це симптом. І, м’яко кажучи, тривожний.

27 лютого 2026 року в Києві відбулася закрита презентація нового медіапроєкту - Newsmax Ukraine - української редакції американської медіакомпанії Newsmax. Захід відзначився не стільки самим запуском медіаплатформи, скільки складною символікою та неоднозначними політичними підтекстами, що поставили під сумнів як його змістовну цінність, так і користь для українського інформаційного простору.

Newsmax: не просто “ще один новинний канал”

Newsmax – американська медіакомпанія і кабельний канал, відомий своєю консервативною, правою редакційною позицією і тісними зв’язками з політичними колами Республіканської партії США, зокрема з прихильниками Дональда Трампа.

У США Newsmax не раз критикували за маніпуляції, схильність до політичних наративів і низьку редакційну нейтральність, що робить його радше політичним рупором, ніж незалежним інформаційним джерелом. Сам бренд у міжнародному медіапросторі асоціюється з політичними проєктами, а не зі зваженими журналістськими стандартами.

Запуск такої редакції в Україні — країні, що переживає повномасштабну війну інформації, де інформаційний фронт є не менш важливим за військовий, — викликає питання: чи дійсно Україні потрібен ще один канал, пов’язаний із політичними інтересами зовнішніх акторів, радше ніж з незалежною журналістикою?

Хто стоїть за акціями Newsmax

• Томас Пітерффі — мільярдер, засновник Interactive Brokers, один із відомих донорів Республіканської партії США та людина, яку в американській пресі неодноразово називали близькою до трампістського середовища. Формально — інвестор. По суті — частина правоконсервативного політичного клубу.

•  Катарський інвестиційний капітал — через структури, пов’язані з державним фондом Катару. Йдеться не про «шейха з пустелі» у буквальному сенсі, а про інституційний суверенний капітал емірату. Проте символіка очевидна: у власності консервативного американського медіа присутні гроші близькосхідної монархії.

• Вадим Шульман — український бізнесмен, який у різні роки фігурував у великому енергетичному та промисловому бізнесі, а також у низці скандалів, пов’язаних із корпоративними конфліктами. Його ім’я в переліку акціонерів додає ще один шар неоднозначності — вже українського походження.

Тобто, Newsmax — це не абстрактна “американська новинна мережа”. У США цей бренд давно асоціюється з правоконсервативною політикою, жорсткою ідеологічною позицією та близькістю до трампістського крила Республіканської партії. Це медіа з чіткою політичною ДНК.

І тут виникає просте питання: навіщо Україні, яка перебуває в епіцентрі геополітичної турбулентності, імпортований канал із настільки виразним ідеологічним кодом? Нам бракує журналістики чи нам бракує зовнішніх політичних проєкцій?

Український медіапростір і без того перенасичений каналами, що обслуговують інтереси різних груп впливу. Але запуск франшизи з очевидним зовнішнім політичним бекграундом - це вже не про конкуренцію. Це про легалізацію чужого порядку денного всередині країни, яка щодня платить кров’ю за власний суверенітет.

Політична присутність на презентації: сигнал чи шок?

Найпомітнішими гостями події стали:

• Кирило Буданов, голова Офісу Президента України (ОП), який назвав появу Newsmax Ukraine “сильним сигналом” розуміння ролі України у майбутньому.

• Юлія Тимошенко, лідерка партії «Батьківщина», яка висловила сподівання, що канал “зміцнить демократію і свободу слова”.

• Олександр Корнієнко, голова партії «Слуга народу».
  
  

Ця увага з боку високопосадовців викликає кілька ключових занепокоєнь. Це не просто VIP-список. Це політичний мікс, який охоплює силовий блок, парламентську опозицію та провладну партію. Фактично — символічне схвалення з усіх сторін.

По-перше, для українського суспільства, яке бореться за інформаційну безпеку під час повномасштабної агресії РФ, поява відверто політизованого медіа під егідою зовнішньої сили, м’яко кажучи, дивна. Це не той формат “свободи слова”, що раціонально виробляє незалежні українські суспільно-політичні дискурси. Це - формат, який автоматично занурює Україну у політичні розклади іншої країни.

По-друге, участь таких осіб, як Буданов і Корнієнко, може виглядати як політичне брендінгування за чужими інтересами, а не як фокус на національні журналістські стандарти й інформаційну безпеку. Це створює ефект не інформаційного збагачення, а “політичного справляння” для зовнішніх гравців.

Генпродюсерка та конфлікт інтересів: роль Людмили Немирі

Ще більш тривожним є управлінський аспект. Українська версія каналу має власників із чіткими політичними контактами, а генеральною продюсеркою стала Людмила Немиря. Журналістка й медіаменеджерка з власним медійним бекграундом. Та вже на цьому етапі постає проблема: Немиря має політичні зв’язки, зокрема родинні, бо вона дружина українського політика Григорія Немирі. Нагадаю, що він був близький до Юлії Тимошенко та мав значні політичні зв’язки за межами медіасередовища.

Такий ландшафт, коли медіаменеджер очолює ключовий інформаційний проєкт і має особисті політичні зв’язки, створює серйозні питання щодо конфлікту інтересів і редакційної незалежності. Це не нейтральний журналіст, а особа, що потенційно може бути під впливом політичних еліт.

Крім того, публічні сторінки й активність Немирі не свідчать про чіткий авторитет як незалежної журналістки, а радше про участь у публічних дискусіях - часто політичного характеру. Це ставить під сумнів як об’єктивність майбутніх медійних продуктів, так і здатність каналу бути справжнім інструментом журналістики.

Редакційна незалежність - це не декларація на сайті. Це дистанція від політичних центрів впливу. І коли ця дистанція відсутня ще до старту мовлення, важко говорити про якісно новий продукт.

Зашквар чи стратегічна помилка?

Запуск Newsmax Ukraine — це не просто новий канал у медіапросторі: це символ зовнішнього впливу, політичної гри й ризику для інформаційної безпеки. Замість того щоб зміцнювати незалежні українські медіа або розвивати національні журналістські стандарти, нинішня модель асоціює українське медіаполе з проєктом, що має власний політичний порядок денний.

Сам факт появи високопосадовців на презентації, а також особистий бік керівництва телеканалу, створюють ризики того, що Newsmax Ukraine стане не голосом української свободи слова, а інструментом політичного впливу, чужим і непродуманим для українського контексту.

У ситуації, коли держава й суспільство потребують не партійної пропаганди під «демократичними» маркерами, а реального журналістського плюралізму та незалежного аналізу, цей запуск може запам’ятатися як зашквар, а не як прогресивна медійна ініціатива.

Чому це саме “зашквар”? Слово грубе, але точне. Зашквар - це коли форма виглядає презентабельно, але зміст викликає сором. Коли під гаслами “свободи слова” запускається проєкт із явним політичним підтекстом. Коли державні діячі, замість демонструвати стратегічну стриманість, стають частиною піар-картинки.

Україна сьогодні потребує сильних, незалежних, українських медіа. Потребує інституцій, що формують внутрішній порядок денний, а не ретранслюють зовнішній. Потребує журналістики, яка працює на суспільство, а не на потенційні геополітичні розклади.

Запуск Newsmax Ukraine — це не катастрофа. Але це симптом хронічної хвороби нашої медійної системи: залежності від політики, зовнішніх центрів впливу і спокуси грати у великі ігри замість будувати власні інституції.

І саме тому це виглядає не як стратегічний прорив, а як медійний зашквар.