Неправове меню із чеком на корупцію
В умовах воєнного стану, економічної та політичної кризи, все частіше суспільство звертає увагу на дефектні цілі використання кримінальних проваджень, які яскраво демонструються, наприклад, у резонансному розслідуванні так званої справи "Ваганяна". Черговий випадок, який окреслює можливість існування системи оплати чеків, за якої "посадка бізнесмена" використовується як інструмент рекету зі сторони системи та окремих високопосадовців.
Прикладом такої системи є навіть і той факт, що протягом 2025 року лише ДБР направлено до суду майже півтори тисячі обвинувальних актів щодо правоохоронців, що свідчить про системність цього явища.
За дефектних "цілей", кримінальні справи проти підприємців часто нагадують не процес притягнення до відповідальності, а запрошення до "переговорів", коли замість методів законного процесуального впливу, використовуються маніпуляції, які носять характер загонного полювання, мета якого – не закон, а каса.
Працює ця система по ряду причин, по-перше, дієвість використання СІЗО як ізоляційної камери. Тримання під вартою або надмірні застави використовуються не для запобігання втечі, а з метою створення важеля впливу на подальші домовленості. Кожен день за ґратами для підприємця це реальні збитки та ризик втрати контролю над бізнесом і процесами. Роки в СІЗО – майже безповоротна втрата соціального зв'язку із процесами в цілому.
По-друге, завдяки загальній маргіналізації, стає цілком можливо створення власних неправових алгоритмів використання силового тиску та ввіреного адміністративного ресурсу. Тобто, Кримінальний кодекс та процес, застосовують не з правовою меню, а з метою вимагання, рекету у особистих інтересах.
Як наслідок, дефектна система створює власні "правила гри" коли бізнес має захищатись не законом, а "кришею" від неправового застосування окремими суб'єктами самого закону. Висловлюючись словами одного екс судді, "обвинувачення породжує порожнечу, в якій особа повинна роками доказувати, що це порожнеча…"
За цих обставин, держава звісно декларує ряд інституційних змін, посилення боротьби із корупцією, антикорупційні програми та ін., проте це не викорінює дефектні алгоритми в цілому і подальше об'єднання їх в систему, які виходячи із статистики кримінальних проваджень, продовжують діяти.
Нормативною основою для виникнення дефектних відносин є опосередковано регламентоване право на "надмірний суб'єктивізм у прийнятті рішень" учасниками процесу.
Що мається на увазі, прокурор, слідчий, суд наділені рядом дискреційних повноважень, які надають можливість приймати рішення на власний розсуд, не завжди корелюючи їх із правовими цілями та принципами кримінального провадження.
Саме в результаті використання дискреції з дефектною метою, без суворої кореляції із правовими принципами, відбувається підміна правової визначеності, що призводить до надмірних, нерозумних, неправових наслідків.
На цьому тлі відбувається більшість зловживань, застосування маніпулятивних механізмів процесу.
З іншого боку, дискреційні повноваження прокуратури, слідчих, суддів все ж є суттєво обмеженими і не передбачають право вибору навмання каральної позиції, яке ми наразі часто спостерігаємо у правозастосовчій практиці. Такими обмежувальними чинниками є принципи та загальні засади правозастосування, саме вони відображають фундаментальні ідеї та засади, які визначають зміст, спрямованість та характер правового регулювання в суспільстві.
Прикро це визнавати, але останніми роками у процесах ці принципи здебільшого формалізуються і набувають без практичного застосування, що віддаляє їх на задній план і дозволяє дефектне та маніпулятивне правозастосування.
Саме суворе та чітке виведення основоположних принципів права та кримінального процесу в цілепокладальну основу прийняття процесуальних рішень, вирішить безліч процесуальних проблем не тільки із корупційними елементами, оскільки створюватиме відповідні важелі впливу, але і деякою мірою відновить "правову визначеність" в державі.
