Кому вигідно зберегти уламки ОПЗЖ у парламенті?

Майже місяць тому Вищий антикорупційний суд виніс вирок депутату Гуньку за корупцію. Він входив до депутатської групи "Відновлення ̶М̶о̶н̶а̶к̶о̶ України", яка утворилася як уламок розформованої фракції забороненої партії "ОПЗЖ". Ця група мала мінімально можливий склад — 17 депутатів.

Згідно з Конституцією, набрання законної сили обвинувального вироку автоматично позбавляє депутатського мандата. Відтак це мало б запустити процедуру розформування всієї депутатської групи. Тобто, через 15 днів від моменту вироку, а саме 24 лютого, угрупування "ОПЗЖ: 3.0" мало бути розпущено.

Однак станом на 26 лютого засуджений Анатолій Гунько був зазначений на сайті Парламенту як чинний народний депутат.

Того ж дня на пленарному засіданні я публічно звернувся до президії із запитанням, чому корупціонер в тюрмі досі має мандат. Голова та перший заступник Голови Верховної Ради відповіли, що Апарат ВРУ досі не отримав рішення суду. І все це через 17 днів після вироку та офіційного повідомлення суду? Чому такий наслідок вироку, як взяття під варту, був реалізований миттєво, а визнання факту дострокового припинення повноважень затягувалось?

Хочу зрозуміти, чому не було негайної реакції на повідомлення, яке впливає на організацію роботи парламенту. Бо відсутність належного реагування дозволила зберегти депутатську групу, що складається переважно з депутатів заборонених антиукраїнських партій. Згодом Микола Тищенко врятував її від розпуску, вступивши до складу групи.

Чому це так важливо?

Депутатська група має фактично такі самі права, як і фракція: участь у погоджувальній раді, формування порядку денного, виступи й заяви, делегування представників до виборчих комісій, зокрема до ЦВК, представництво на зустрічах з іноземними гостями тощо. Тобто йдеться про вагомий вплив антиукраїнських сил на роботу Верховної Ради. І ця група мала бути розформована, а не отримати фору в часі для пошуку перебіжчика.

Хтось скаже: після розпуску вони все одно знайшли б когось і створили нову групу.

Можливо. А можливо, й ні — цього вже не дізнатися.

Однак органи державної влади на 13-му році війни росії проти України мають діяти на придушення проросійського впливу, а не підігравати таким силам.