Нам головне – протриматися

Росіянам все ясніше, що їхня поразка цілком реальна.

Їх наступ буксує. Захоплені квадратні кілометри уже не тішать дурників. Бо нема вже захоплених кілометрів. А втрати не зменшуються, а втрати ростуть.

Блогери скиглять.

От, приміром, візьмем нещодавні тези Ходаковського – колись українця, а потім багаторічного польового командира військ РФ.

Він пише, що перше, величезна, озброєна до зубів і багата Росія ніяк не може здобути перевагу в бою над нами. "Ні наявність гіперзвуку, ні здатність самим виробляти всю номенклатуру класичної військової техніки, ні відсутність залежності від постачання ПММ, ні фінансова незалежність, ні переважаючий мобілізаційний ресурс (! – знак оклику від мене) критично не впливають сьогодні на стан справ на фронті".

Друге. Ходаковський висловлює сумнів, що у війні на виснаження Україна виснажиться першою. Натякає, що може так статися, що першою якраз надірветься Московщина, через неназвані "внутрєнніє процеси".

Третє. Ходаковський каже, що виграє той, хто вибудує більш швидкий темп адаптації технологій до потреб сучасної війни. Знову-таки, з натяком, що в РФ цей темп недостатній.

І наостанок, закликає знищити супутники Старлінка.

***

Радо погоджуюся з оцінками цього зрадника.

Сили РФ вичерпуються. Переваги, колись беззаперечні, тануть у новій технологічній реальності.

Не так уже зараз і важливо, скільки у Москви бронетехніки чи живої сили. Дрони побачать і знищать усе це, фпв та бомберів у нас вистачить.

Оператори сидять не тільки по посадках, але і по підвалах будівель у тилових містах, і звідти дистанційно бомблять ворога. Старлінк працює!

Мобілізують ще мільйон – знищимо і мільйон.

Нам головне – протриматися, впертися ногами в землю, дочекатися, поки хвиля болю, безсилля і зневіри розповсюдиться по жилах великої імперії.