Канікул не буде: віруси не відпочивають
Останній час ми знову живемо в ілюзії контрольованості інфекцій. А інфекції, як завжди, живуть за своїми законами. І з весняним потеплінням віруси не йдуть на канікули чи на "заслужений" відпочинок.
Цей сезон грипу був показовим. Не тому, що він якийсь "особливий" — а тому, що він чесно продемонстрував: варто нам розслабитися, як вірус одразу цим користується. Ми побачили колосальну кількість хворих. І закономірно — разом із цим зросла кількість тяжких випадків, перевантаження стаціонарів, складні клінічні історії.
За оцінками Європейського центру з профілактики та контролю захворювань (ECDC), сезон був одним із найінтенсивніших за останні роки: високі рівні госпіталізацій, значне навантаження на відділення інтенсивної терапії та тривалі хвилі циркуляції вірусу.
А за глобальними оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку грип у світі спричиняє до 1 мільярда випадків захворювання, з яких 3-5 мільйонів тяжкі, і до 650 тисяч смертей. І ці цифри не зменшуються — вони лише змінюють географію та інтенсивність.
Причина доволі проста і водночас неприємна: вірус змінився. Причому не косметично, а суттєво — у ключових ділянках. І це вкотре нагадало: ми не наздоганяємо грип, ми постійно намагаємося не відстати від нього.
Часто запитують: чи є сенс вакцинуватися зараз, наприкінці сезону?
Відповідь, яка може не сподобатися: ні, зараз — уже ні. І справа не тільки в тому, що сезон іде на спад. А в тому, що вірус, який циркулює зараз, відрізняється від того, на який орієнтувалися при створенні вакцини. На початку сезону вакцинація мала сенс хоча б як стимуляція імунної відповіді. Зараз — це вже інша ситуація. Але це не означає, що нічого не потрібно робити.
Навпаки — саме зараз треба максимально чітко розуміти інше: грип лікується. І лікується ефективно. За однієї умови — своєчасності. Це той випадок, коли рахунок іде не на дні, а на години. І коли противірусна терапія, призначена вчасно, буквально змінює перебіг хвороби.
І ще одна ілюзія, з якою доводиться стикатися — це "кінець" COVID-19. Ні, він нікуди не подівся. Він просто став іншим.
Після появи варіанта Omicron SARS-CoV-2 світ справді побачив різке зниження летальності — за оцінками європейських спостережень, до 80–90% у порівнянні з попередніми варіантами. Але це не означає, що проблема зникла.
За даними Всесвітня організація охорони здоров’я, COVID-19 продовжує щороку спричиняти мільйони випадків захворювання у світі, а хвилі захворюваності й досі фіксуються в різних регіонах, особливо в зимові періоди.
В Україні, за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, COVID-19 інтегрувався в структуру сезонних респіраторних інфекцій: він циркулює паралельно з грипом і ГРВІ, періодично даючи підйоми захворюваності, але вже без тієї вибухової динаміки, яку ми бачили у 2020–2021 роках. І саме тут криється головна проблема.
Сьогодні він рідше дає катастрофічні гострі стани, але значно частіше "розкриває" хронічні хвороби. За європейськими клінічними спостереженнями, значна частка госпіталізацій після COVID-19 пов’язана не з самим вірусом, а з декомпенсацією серцево-судинних, ендокринних та інших хронічних станів. Людина може відносно легко перенести гострий період, але потім місяцями не виходити зі стану декомпенсації.
І ще один момент, який я вважаю принциповим: ми все ще дуже мало знаємо про довгострокові наслідки цієї інфекції. Значно менше, ніж нам здається. Саме тому я завжди обережна з категоричними твердженнями — як про "легкість" хвороби, так і про універсальні підходи до вакцинації. Для когось вакцинація виправдана і необхідна. Для когось — це питання індивідуального рішення разом із лікарем. І це нормально.
У медицині взагалі дуже мало універсальних відповідей. Але є універсальні принципи: вчасне лікування і серйозне ставлення до інфекції, навіть коли вони "звичні". Віруси не читають наших новин і не живуть за нашими календарями. Ми можемо вважати, що сезон закінчується. Але вірус так "не думає".
