“Захисниці ухилянтів”, чомусь не захищали українців на справжніх стратах.
Чомусь жіночки, які захищають ухилянта, не лізли захищали тих, кого московити вели на страту або зґвалтування "в Бучі", в "Ізюмі", в "Горлівці (2014)".
І не полізуть. Бо московити то не наше праведне лагідне ТЦК. Росіяни шмальнуть без вагань. Ще й трупи "захисниць" обісцють на камеру. В Донецьких концтаборах катівнях таких як "Ізоляція" чи "Ліверпуль" місцеві жіночки були жертвами або обслугою, але не захистили чоловіків спідницею.
Пишу "в Бучі" в лапках, тому що поряд з кожним українським обласним чи районним центром є свій могильник, своя "Биківня". Де в "братських могилах" (великих ямах) потайки загребані тисячі жертв кожної їхньої окупації. Десятки тисяч в обласних, тисячі в районних.
Київ — Биківня та Бабин Яр
Харків — П'ятихатки (Лісопаркова зона)
Донецьк — Рутченкове поле
Дніпро — 9-й кілометр Запорізького шосе
Вінниця — район Парку культури та відпочинку
Одеса — Другий християнський цвинтар
Умань — Католицьке кладовище
Кам'янець-Подільський — с. Кам'янка
Івано-Франківськ — урочище Дем'янів Лаз
Львівська область — урочище Сталіна
Волинська область - стайня Ковельської тюрми
Я в Житомирі навчався в школі на краю міста, на виїзді на Звягель. Ліс за школою зритий горбиками братських могил. Ми, школярі, знали — це було одне з місць розстрілів НКВС. Там було загребано зокрема і багато поляків під час сталінської етнічної чистки «operacja polska 1937–1938».
Але сталіністи там теж поставили знак "жертви фашизму". Шаблонний москальський спосіб. Звісно всі кати (і НКВС, і Гестапо) зручні катівні та могильники використовують по черзі. Як у Києві Лук'янівську в'язницю та Бабин Яр поблизу в'язниці. Як НКВД використали Бухенвальд, Заксенгаузен та Майданек після їх "звільнення" від німців.
Знайте. Якби ми програли битву за Київ, всі московські жертви "Бучі" вже були б записані на нас українців. Як вже записали все що можна на Петлюрівців і бандерівців.
Якщо права людини будуть лише на папері, то суспільство може стати кримінальним, коли правий хто сильніший, і це дуже погано. Тому навіть під час воєнного стану мають виконуватися усі зобов'язані які були прописані до виконання, починаючі з Конституції. Влада та силовий блок - це наймані працівники народу країни. І звільнення від посад може бути з "верхів" та з "низів".
Потрібно щоб були винні у порушеннях притягнуті до відповідальності незворотно.
А влада має забезпечити виконання законів. Зараз є факти коли у армію набирають хворих, і незабезпечує їм необхідні ліки, потрібні не розмови а покрокове виріщення складних питань. І часу було вдосталь, хто не може сидячі у кріслах вирішувати проблеми, має поступитися більш розумним.
Армія не місце для покарань тих, хто щось порушив.
Нас багато вчили мирному життю, тож багато людей не є супер агресивними або латентними вбивцями усього що рухається.
У мене до Вас питання: а ви купили рекламу на бігбордах у країнах Латинської Америки - "ЗСУ запрошує на роботу у армію!" ? У країнах Латинської Америки багато людей вміють поводитись зі зброєю і вони непроти спробувати заробити грошей віськовою справою.
ось протичав статтю Суспільного:
"Давайте чесно: обстановка в казармах у нас не курорт". Як військові хворіють і помирають, не доїжджаючи на фронт
Анастасія Іванців 30 березня, 17:11
Віталія мобілізували 26 січня, а 28-го він уже був у частині "Скелі". Анастасія згадує, що, орієнтовно, 30 січня він почав скаржитися на погане самопочуття й повідомив, що звернувся до медика частини. Там йому видали препарати для лікування хворого горла. 5 лютого Анастасія відправила Віталію посилку з ліками найпершої потреби при застуді. Однак Віталій почав приймати їх запізно, полегшення не було.
У ніч на 16 лютого Віталія госпіталізували в лікарню...Коли Віталія перевели на штучну вентиляцію легень, він ще був притомний. Коли Анастасія його побачила, то плакала, говорила, що все буде добре, але Віталій заперечно хитав головою.
Віталій Салтан помер у реанімації 22 лютого. Йому було 34 роки.
- Ще перед смертю Віталія мені дзвонив його побратим, - продовжує Анастасія. - Він розповів, що коли поруч не було командира, Віталія відправляли відпочивати, клали на ліжко, бо в нього була температура. Казав, що вони бігали за медиками і просили госпіталізувати його. Не очікували, що Віталій потрапить до реанімації, бо його проводжали за ворота до швидкої, і він йшов своїми ногами. Але, як нам повідомив лікар, у Віталія згоріли 100% легень. Коли ми приїхали, він уже був у кисневій масці і не міг самостійно навіть сісти. Тобто з частини його відправили в лікарню помирати.
Андрій Чередніченко захворів майже одразу після прибуття до бригади. 28 січня його дружина Єлизавета за дві хвилини телефонної розмови дізналася, що його мобілізували. На той момент жінка жила в Польщі з дітьми, але вона одразу приїхала в Україну на пошуки чоловіка. На гарячій лінії бригади їй підтвердили, що чоловік дійсно тепер служить у "Скелі" й звʼяжеться з нею наступного дня.
- Він подзвонив увечері з невідомого номера, і я його голос взагалі не впізнала, а ми 16 років разом, - говорить Єлизавета. - Я подумала, що це якийсь інший чоловік зі мною говорить, але він почав під час розмови називати мене Лізкою. Лише він так називав мене. Сказав, що захворів, що в нього запалення легень. Я запитала, чи треба мені щось робити. Відповів, що нічого, все нормально. Думаю, він просто не захотів мене турбувати. Потім сказав, що йому важко стояти на ногах, бо хворий, зараз ляже й набере мене завтра ще. Ми попрощалися і більше Андрій не дзвонив.
Це було 7 лютого. Після того Єлизавета і її батько намагалися знайти Андрія, аби передати йому новий телефон і сім-картку. Через те, що його постійно кудись переводили - як згодом зʼясувалося, по різних лікарнях - віддати телефон не вдалося. Зʼясували тільки, що Андрій перебуває в мобільному госпіталі.
24 лютого Єлизаветі зателефонував сусід і повідомив, що її шукають двоє чоловіків - один у військовій формі, інший цивільний. Єлизавета на той момент уже поїхала у Польщу до дітей і попросила батька зʼясувати, чому її шукають. За кілька днів батько подзвонив їй і сказав, що Андрій помер ще 14 лютого.
- Виходить, 10 днів я шукала його живим, щоб передати телефон, а він уже помер, - каже Єлизавета. - І про це ніхто не казав, хоча Андрій давав мій номер телефона. Так, я була в Польщі, але на телефоні є вайбер, можна додзвонитися. Просто ніхто сильно не хотів. Я приїхала в Україну з маленькою дитиною, написала заяву в поліцію з адвокатом, знайшла родичів Віталія Салтана. Андрій помер у швидкій 14 лютого, хоча ще 7 лютого він казав мені, що йому важко стояти на ногах. То в мене запитання: нащо так довго тягнули з тим, щоб покласти його в лікарню? Чому чекали, щоб він помер? Чому не дали людині вилікуватися? Навіщо тоді його взагалі забрали, якщо навіть не дали шансу дожити до поля бою?
Анна, цивільна дружина ще одного військовослужбовця "Скелі" Дмитра Іванченка, востаннє говорила з чоловіком 28 січня, а наступного дня його уже госпіталізували з пневмонією. ...його почали виводити з медикаментозного сну й він впав у кому. А через два дні, 8 лютого, Дмитро помер. Мобілізували його 6 січня.
У "Скелі" Суспільному підтвердили, що саме бригада ініціювала перевірку умов перебування на БЗВП у звʼязку з пневмоніями. Залучила профільних лікарів. Усі три випадки захворювання були в різних пунктах БЗВП. За результатами перевірки були надані лише загальні рекомендації покращення умов на кшталт зміни дезінфектора й частішого провітрювання приміщень. У діях медиків, які надавали допомогу хворим, перевірка порушень не виявила.
- Давайте чесно: обстановка в казармах у нас не курорт, не ліжечка в палатах, - підтверджує слова експерта один із медиків "Скелі". - Тих, у кого гострі респіраторні захворювання, ми не госпіталізуємо одразу, а ізолюємо й лікуємо своїми силами. Забезпечення в нас нормальне. Єдине, що в нас збільшився штат, а потребу в медикаментах ми формуємо річну. Тобто коли ми формували потребу, була одна цифра штату, а тепер людей більше. Але це теж вирішується рапортами й дзвінками. Цього року захворюваність дуже висока. У госпіталях від 5 до 15% пацієнтів помирають від пневмоній. Це не лише військові, це загальні цифри по лікарнях.
А от за порівняння ТеЦеКа з руснею ставлю плюс - там вже реально різницю треба з лупою шукати, методи 1 в 1.
А що ви робили весь 2021й рік? Що робили 25го лютого 2022го року?
В лютому вже взагалі тренувалися практично щодня - після роботи. Після 18:00 в занедбаній будівлі Іподрому. До ночі. Зранку знову на роботи кожен на свою. Увечері знову на Іподром зі зброєю. І так декілька тижнів тренувань.
Але ніколи не казав "я внє палітікі". Навпаки.
Пане, а хто ж так готував країну до можливої війни з мацковитам, що стались "бучі" та "ізюми", комфортне захоплення ординцями половини Півдня за перший тиждень вторгнення з блокадою Маріуполя ... ?
Назвіть прізвища та посади, пане військовослужбовець, тих хто має відповісти за смерті, за мільйони біженців , за захоплені території, за напівзруйновану енергетику та економіку ...?!
Чи пану лячно назвати ЗЕпосадовців на чолі з ГОЛОВНИМ ВИНУВАТЦЕМ Української Трагедії ?
Як що так, то не треба, пане, сміливо чіплятися до тих, хто носить спідниці!
Всі мої колишні знайомі з таким мисленням це ідейні хитрожопі циніки, хатаскрайники і колишні зебіли з когорти "хоть паржом".
Серед моїх двоюрідних-троюрідних братів вже є один який за час повномаштабки просто вдома вмер від алкоголю. Є інший який пяний втопився в ставку під час купання. Ухилянти вони різні бувають. Але логіка їх дій мені незбагненна.
В цій сатті я не мав намірів детально класифікувати різні сорти лайна. Я не копрофіл.
Видалив тому що ви цинічно перекручуєте написане мною і уводите тему дискусії в іншу тему, більш вигідну для пригожинських тролів. Ще раз будете так себе поводити - і видалю і заблокую.
На кого це розраховано? Й* бнуте.