Пенсія через суд: як держава змушує ветеранів воювати за виплати

Коли я виграв суд проти Пенсійного фонду, я думав, що це кінець історії.
Виявилося — це лише її початок.

Сьогодні, щоб отримати пенсію, гарантовану законом і підтверджену рішенням суду, мені доводиться виходити з плакатом і протестувати під будівлею Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області. Бо навіть після суду держава може просто не виконати рішення — і запропонувати звернутися до суду ще раз.

Я — ветеран морської піхоти. Командир десантно-штурмового відділення. У 2022 році я отримав важке поранення. Після тривалого лікування мене визнали непридатним до служби. Я маю другу групу інвалідності внаслідок війни і щодня живу з болем, який контролюю медикаментами.

Закон гарантує таким, як я, соціальний захист. Але на практиці цей захист доводиться виборювати.

У березні 2023 року я подав документи на пенсію по інвалідності. Це була стандартна процедура. У 2025 році, після отримання державної нагороди — ордена "За мужність" ІІІ ступеня — моя пенсія мала зрости. Але цього не сталося.

Пенсійний фонд обмежив її розмір так званою "стелею" — десять прожиткових мінімумів. Пояснення — формальне: я належу до категорії ветеранів, які отримали цей статус до 12 квітня 2023 року.

Чому ця дата має значення — ніхто не пояснив.
Чим відрізняються військові, які воювали до цієї дати і після — теж.

Фактично держава поділила ветеранів на дві категорії з різним обсягом прав — без чіткої логіки і без пояснень.

Я почав розбиратися. Читав закони, консультувався з юристами. І з’ясував просту річ: ще у 2022 році Конституційний суд України визнав неконституційними норми, які дозволяють обмежувати пенсії військовослужбовців.

Тобто жодної "стелі" в десять прожиткових мінімумів для ветеранів і людей з інвалідністю внаслідок війни бути не може.

Більше того, у 2025 році Кабінет міністрів прямо зазначив: для виплат учасникам бойових дій не застосовуються жодні обмеження.

На папері все зрозуміло.
У реальності — Пенсійний фонд ці норми просто ігнорує.

Я звернувся до суду. Процес тривав вісім місяців.
Я виграв.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду було однозначним: пенсія має виплачуватися без обмеження. У лютому цього року рішення набрало законної сили і стало обов’язковим до виконання.

Здавалося б — на цьому все. Але ні.

Пенсійний фонд Миколаївської області просто продовжив застосовувати те саме обмеження, ніби судового рішення не існує.

На моє офіційне звернення я отримав відповідь: звертайтеся до суду.

Тобто, щоб отримати законну пенсію, я маю знову йти до суду — після того, як уже виграв його один раз.

Це не помилка і не окремий випадок. Це система.

Скільки ветеранів і ветеранок з інвалідністю сьогодні отримують занижені виплати — просто тому, що не мають сил, здоров’я або ресурсів судитися з державою?

Скільки навіть не знають, що їхні права порушені?

Ця система працює дуже просто: вона розрахована на виснаження.
На те, що не кожен витримає цю дистанцію.

І є ще одна річ, про яку варто говорити прямо.

Це бачать ті, хто зараз на фронті.

Вони бачать, як держава поводиться з тими, хто вже заплатив за неї здоров’ям. І роблять висновки про своє майбутнє.

Вихід із цієї ситуації очевидний.
Пенсійний фонд має виконати рішення судів і припинити застосовувати норми, які вже визнані неконституційними. Провести перерахунок пенсій без необхідності нових позовів. Скасувати штучні поділи ветеранів за датами. І встановити відповідальність за невиконання судових рішень.

Бо поки ветерани змушені доводити в судах те, що вже гарантовано законом,
розмови про підтримку ветеранів залишаються лише словами.