7 квітня — Всесвітній день здоров’я

Ми багато років говоримо про реформу, але правда в тому, що система охорони здоров’я досі залишається вразливою, перевантаженою і часто відірваною від реальних потреб як лікарів, так і пацієнтів, через що медицина нерідко змушена існувати не завдяки продуманим рішенням, а всупереч їм.

І водночас саме українські медики щодня тримають її на собі — працюючи на межі можливостей, приймаючи складні рішення і залишаючись завжди поруч із пацієнтами навіть тоді, коли з ними немає рідних та близьких, демонструючи не лише професійність, а й витримку, оскільки доводиться займатися непритаманними лікарю справами та вишукувати можливості в суцільних заборонах спасти життя хворому. Все це заслуговує значно більшої підтримки, ніж є сьогодні.

З іншого боку - наші пацієнти, які стають заручниками системи, де якість надання медичної допомоги "загубилася" серед цифр, постанов, настанов та наказів. Хаотичні скорочення та обʼєднання лікарень, знищення протитуберкульозної служби, економічно необґрунтоване фінансування випадку захворювання, переведення поняття "медична допомога" в "послуги", відсутність сталого процесу контролю та відповідальності за якістю надання медичної допомоги, відношення до вищої медичної освіти, де "забули" про висококваліфікований професорсько-викладацький склад тощо - все це, на мій погляд, аж ніяк не сприяє формуванню людиноорієнтованої системи надання медичної допомоги.

Звичайно, здоровʼя неможливо перекласти лише на лікаря. Профілактика — від пропаганди здорового способу життя, науково обґрунтованої вакцинації до елементарної гігієни і своєчасного звернення по допомогу — залишається тим простим і водночас критично важливим інструментом, який ми системно недооцінюємо, хоча саме він і рятує життя, зменшує навантаження на всю систему та значно скорочує у підсумку витрати держави.

Хочу побажати усім і кожному вірити в те, що у безлічі простих і непростих лікарів болить серце за кожного з вас, наші дорогі пацієнти, вірити в те, що, попри різні негаразди і людський фактор в цілому емпатії в нашій медицині значно більше, ніж в багатьох інших країнах. Так історично завжди було - тяжкі часи заставляли допомагати вижити один одному. Ми памʼятаємо наших великих Вчителів, які консультували будь-яких хворих, найбідніших - безкоштовно, залишаючи їм непомітно гроші на лікування та їжу (Ф.Г. Яновський), М. І. Пирогов взагалі став прототипом "Чудового лікаря" в однойменному оповіданні А.І. Купріна. Інфікували себе особливо небезпечними збудниками задля вивчення хвороби (Д.К. Заболотний), а В.Ф. Войно-Ясенецький (Святитель Лука) продовжував успішно консультувати людей в похилому віці, вже будучи сліпим …. Таких прикладів дуже багато насправді. Ми усі намагаємось тримати цю високу моральну планку, наскільки це можливо у повністю деморалізованому суспільстві і віримо, що все буде добре, тому що медицина стосується кожного…

Без сильної системи медицина не може бути ефективною, без медиків вона не існує, а без відповідальності кожного — не має майбутнього.

І тому - все буде добре! Бережіть себе.