Все, що не вбиває, робить тебе сильнішим

Війна в Ірані стала випробуванням для багатьох країн - і не лише на Близькому Сході. Вона стала іспитом і для Президента США Дональда Трампа - іспитом на баланс між безрозсудністю та прагматизмом. У ніч на 8 квітня він, схоже, пройшов його позитивно.

Під тиском «дуже поважних людей» він прийняв пропозицію Ісламабаду щодо двотижневого перемир’я, щоб дати шанс дипломатії. Водночас пропозиції Ірану щодо 10-пунктного мирного плану він назвав «прийнятною основою для переговорів».

Це зняло ризик суттєвого загострення на Близькому Сході - ескалації, яка могла б призвести до масштабних руйнувань нафтово-газової та водної інфраструктури в регіоні з неминучими наслідками для світової економіки.

Втім, сама реальність не змінилася. Сторони залишаються далекими від узгодження ключових параметрів майбутньої угоди. «Дуже поважним людям» (і не лише посередникам) ще доведеться докласти значних зусиль, щоб знизити напруження.

Хоча про зміну правлячого теократичного режиму в Ірані наразі не йдеться, війна вже змінила баланс сил на Близькому Сході. Військова машина Ірану зазнала відчутних втрат і навряд чи в найближчі десятиліття становитиме системну загрозу для регіону. Водночас іранська еліта може вийти з цієї війни не лише ослабленою, а й внутрішньо налаштованою на реванш.

Арабські країни також потребуватимуть часу для відновлення своїх нафтово-газових експортних можливостей. Контроль Ірану над Ормузькою протокою, зокрема фінансовий, може частково зберегтися. Тому швидкого повернення до довоєнних цін на енергоносії після підписання мирної угоди очікувати не варто.

Для України події на Близькому Сході створили додаткові виклики. Передусім - через зростання цін на енергоносії, що збільшує доходи російського бюджету, а також через дефіцит озброєнь. Зокрема, це стосується ракет до систем Patriot, які раніше постачалися США за європейські кошти.

Крім того, ситуація загострила відносини Києва з Вашингтоном. США сконцентрувалися на близькосхідному напрямку і виявилися менш готовими вести паралельний переговорний процес щодо України. Тим більше, що Росія, яку Білий дім раніше частково розглядав як потенційного партнера в посередництві, фактично стала на бік Ірану і почала надавати йому військову підтримку.

Водночас війна в Ірані відкрила для України нове вікно можливостей. Вона вивела Україну на глобальний безпековий ринок як державу з унікальним досвідом сучасної війни - як військовим, так і технологічним. Особливо це стосується протидії безпілотникам, у тому числі іранського типу, що в умовах агресивної політики Тегерана стало критично важливим для країн регіону.

Турне Президента України Володимира Зеленського країнами Перської затоки дозволило закріпити і розвинути нову роль України як глобального провайдера безпеки. Підписання рамкових угод із Саудівською Аравією та Катаром, меморандуму з Об’єднаними Арабськими Еміратами у сфері оборони, а також домовленості про обмін військовим досвідом з Йорданією та Сирією свідчать про потенційний вихід України на якісно новий рівень відносин із цими державами.

Україна отримує шанс стати одним із ключових постачальників безпекових рішень і водночас залучити фінансові ресурси одного з найважливіших регіонів світової економіки.

Аналітика  Київського Безпекового Форуму