Ми не живемо в умовах демократії, свободи слова, свободи ЗМІ, дотримання прав людини

Олександр Роднянський-молодший, син відомого українського продюсера Олександра Роднянського, український економіст, який з 2020 по 2024 рік працював радником президента України Володимира Зеленського, написав цікаву статтю в The Wall Street Journal.

Європа закриває очі на тривожні сигнали з України, - пише він, - Якщо так триватиме й надалі, у майбутньому проблемою для Європи стане не тільки Росія, а й Україна.

Європейці намагаються не помічати деградацію демократичних інститутів в Україні, порушення прав і свобод, аби ми й надалі продовжували воювати за Європу, щоб виграти для них час.

Україну розглядають не як дружню державу, яку потрібно врятувати, а як буфер, що стримує агресію.

Якщо така стратегія збережеться, на кордонах Європи може опинитися озброєна до зубів, глибоко травмована війною, політично нестабільна країна, яка буде антиросійською, але не ліберальною, не відрізнятиметься ефективним управлінням і не зможе бути інтегрована в Європу.

І знаєте, Роднянський має рацію. Наша «антиросія» дедалі більше стає схожою на росію.

Тільки за останні 3–4 місяці стався величезний відкат назад у дотриманні прав людини та збереженні свободи слова, навіть «опозиційні ЗМІ» дедалі більше нагадують «єдиний телемарафон», багато відомих, публічних людей стали непублічними або тому, що їх залякали, або тому, що просто ніхто більше не публікує інтерв’ю з ними чи їхні статті.

Я можу назвати три десятки журналістів, два десятки опозиційних ЗМІ, блогерів, які ось уже кілька місяців не беруть у мене інтерв’ю, навіть на технічні теми, не публікують мої блоги, не замовляють у мене статті, хоча раніше робили це постійно.

У приватних розмовах журналісти визнають, що є така команда зверху, темники, блоки. Є список людей, який постійно поповнюється, яких небажано згадувати в ЗМІ, навіть опозиційних.

В опозиційних ЗМІ працюють ті самі військовозобов'язані, або військовозобов'язаними є їхні родичі, і прагнення вижити під час такої страшної війни призводить до ліквідації свободи слова.

Усі пам’ятають, як «журналіста» Сергія Іванова розбронювали на меморіальному кладовищі і він вирушив на фронт?.. Багато хто радів відновленню справедливості, але в цю гру можна грати удвох.

Варто визнати, що ми вже давно не живемо в умовах демократії, свободи слова, свободи ЗМІ, дотримання прав людини. Це правда.

Визнання правди - перший крок до виправлення ситуації, якщо ми не хочемо опинитися в АнтиУкраїні.