Artemis II: люди знову дивляться на Землю з глибин космосу

Відверто кажучи, до Дня космонавтики я планував іншу тему. Але саме програма Artemis II сьогодні стала найточнішим символом нової ери освоєння космосу - ери, де амбіції людства знову виходять за межі навколоземної орбіти.

 І до речі, Христос воскрес!!!!!

Вперше за 56 років чотири людини вирушили далі від нашої планети, ніж будь-хто з живих. Це була не посадка. Але це було щось більше, ніж просто тест.

Тихий океан зустрів їх так само, як зустрічав астронавтів всіх місій Apollo — темними водами, гомоном гелікоптерів і запахом солі. За кілька хвилин після другої ночі капсула Orion з промовистою назвою “Інтегриті” (Integrity — Цілісність) увійшла в земну атмосферу зі швидкістю понад 40 000 км/год, залишивши за собою хвіст плазми з температурою понад 2700 градусів Цельсія. Шість хвилин мовчання. Потім - три оранжевих парашути на фоні передсвітанкового неба, і тихий сплеск у 60 милях від берегів Сан-Дієго.

Цей момент став кульмінацією дев’ятиденної місії Artemis II — першої пілотованої експедиції NASA за межі низької навколоземної орбіти з часів Apollo 17 1972 року. Після понад півстоліття очікування люди знову вирушили в глибокий космос. Рід Вайзман, Віктор Гловер, Крістіна Кох і канадець Джеремі Хансен повернулися додому. Дев'ять днів у глибокому космосі. Чотириста тисяч кілометрів від рідної планети. Живі.

Де не ступала людська нога з 1972 року

Є числа, які змушують зупинитись і подумати. 7 квітня о 1:02 ночі Orion перетнув позначку 406 740 км від Землі. В ту мить четверо людей на борту стали найвіддаленішими від нашої планети представниками виду Homo sapiens за 56 років — від самого Apollo 17 у 1972 році. Вони побили рекорд Apollo 13, що утримувався понад пів-століття. Іронія полягала в тому, що Artemis II летіла тією самою траєкторією вільного повернення, по якій у 1970-му мчав ушкоджений Apollo 13. Це так звана гравітаційна рогатка Землі й Місяця, що не потребує додаткового палива. Різниця в тому, що цього разу все пішло за планом.

Ранком того дня, в найважливіший момент місії, із бортових динаміків пролунав голос Джима Ловелла — командира Apollo 13, який пішов із життя минулого року у віці 97 років. Він залишив записане повідомлення: “Ласкаво просимо до мого старого району. Не забудьте насолодитись краєвидом”.

Краєвид вони запам'ятають назавжди.

Дев'ять днів роботи - і одна мить тиші

Формально Artemis II була випробувальною місією. Космічний тест-драйв. На перших днях польоту, ще на навколоземній орбіті, астронавти педантично перевіряли кожну систему “Оріона”: життєзабезпечення, двигуни, навігацію, зв'язок. Особливу увагу приділяли ручному керуванню капсулою, бо майбутні місії вимагатимуть від астронавтів стикування з посадковими модулями, і без живих людей на борту це просто неможливо перевірити.

Коли “Оріон” обійшов Місяць і шість годин ішов над його зворотним боком, десятки вчених у Центрі управління польотами у Х'юстоні слідкували за кожним геологічним спостереженням екіпажу в режимі реального часу. Астронавти розглядали велетенський кратер Орієнтале, зовнішнє кільце якого розтягнулося майже на 950 кілометрів - місця посадок «Аполлонів» 11 і 12, ділянки Південного полюса, де планується висадка наступних місій. Медичний проект AVATAR збирав дані про вплив глибокого космосу на людський організм. Під час прольоту капсула потрапила у заплановане сонячне затемнення і екіпаж побачив сонячну корону, що сяє з-за темного місячного диска.

Та найбільш пам'ятний момент місії не піддається науковій класифікації.

Коли «Оріон» наближався до Місяця, Хансен помітив область на межі двох місячних півкуль. Екіпаж запропонував назвати її “Керролл”. На честь дружини командира Вайзмана, яка померла у 2020 році після п'яти років боротьби з раком. Поки Хансен говорив у камеру, троє інших астронавтів мовчки обіймалися. Другій ділянці запропонували дати ім'я «Інтегрітіті» - на честь капсули і тисяч інженерів, що її збудували. Обидві назви подані до Міжнародного астрономічного союзу.

Місяць отримує нові імена. Деякі з них несуть земний біль.

44 мільярди доларів і незручне запитання

Людські почуття - безцінні. Але є й інша розмова, яку неможливо обминути.

Програма «Артеміда» - одне з найдорожчих підприємств в історії людства. Лише розробка ракети SLS і капсули «Оріон» перевищила 44 мільярди доларів. Кожен окремий запуск, за оцінками Управління генерального інспектора NASA, коштує близько 4,1 мільярда доларів: ракета — 2,2 мільярди, капсула — мільярд, сервісний модуль ЄКА — ще 300 мільйонів. Сукупні витрати на програму до 2025 року сягнули 93 мільярдів доларів.

Для контексту: вся програма «Аполлон» з 1960 по 1973 рік — шість висадок, дванадцять людей на поверхні Місяця — обійшлася приблизно у 280 мільярдів у сучасних грошах. SLS мав коштувати 5 мільярдів і полетіти ще у 2016 році. Сьогодні його цінник — 20 мільярдів, а перший пілотований рейс відбувся лише зараз.

На тлі цього SpaceX і Blue Origin пропонують принципово іншу архітектуру. Ілон Маск, відомий схильністю до оптимістичних прогнозів, говорить про цільову вартість запуску Starship у 10 мільярдів. Навіть якщо реальна цифра вдесятеро вища, різниця з SLS залишається разючою.

Це не вирок програмі. Але це запитання, яке громадяни, що фінансують ці польоти своїми податками, мають право ставити вголос.

Дорога назад на Місяць: розклад і реальність

«Артеміда II» — не фінал, а пролог. NASA намалювало чіткий маршрут.

«Артеміда III», запланована на середину 2027 року, не буде посадкою — всупереч початковим планам. Чотири астронавти відпрацюють стикування з посадковим модулем Starship HLS від SpaceX та Blue Moon від Blue Origin, випробують скафандри нового покоління AxEMU від Axiom Space. Це буде місія в дусі «Аполлона-9» — ретельна перевірка обладнання, а не стрибок на поверхню.

Справжнє повернення заплановане на «Артеміду IV» на початку 2028 року: двоє з чотирьох астронавтів мають спуститися біля південного полюса Місяця — туди, де в постійній тіні кратерів ховається водяний лід. Серед них — перша жінка і перша темношкіра людина на Місяці. «Артеміда V», попередньо в кінці 2028-го, має розпочати будівництво місячної бази. NASA вже говорить про місячний позашляховик — нащадка ровера «Аполлона-15».

Графік амбітний до межі нереалістичного. Starship HLS ще проходить випробування і, за оцінками NASA, навряд чи буде готовий у 2027-му. Historically NASA стабільно зсуває програми на рік-два вперед. Немає причин вважати, що цього разу все буде інакше.

Що залишається після дев'яти днів

І все ж.

Коли займається світанок і хтось намагається знайти слова для підсумку, варто відкинути і ейфорію, і цинізм. Сталося те, чого не було 56 років: чотири людини відлетіли від Землі на 400 000 кілометрів, зробили коло навколо Місяця і повернулися.

Вони дивилися на Землю звідти, де її видно цілою — маленькою блакитною кулею в чорному нічому. Вони дивилися на зворотний бік Місяця, якого не бачить жоден телескоп із Землі. Вони назвали два кратери іменами, які несуть пам'ять і надію.

Ракета летить. Капсула працює. Люди можуть безпечно проводити дев'ять днів у глибокому космосі і повертатися живими.

Це — попри всі мільярди, попри всі застереження, попри всю поміркованість, якої вимагає момент — справжнє. І через десятиліття, коли хтось зробить перший крок на місячний ґрунт після 1972 року, він ступить туди тому числі завдяки цим дев'яти дням і чотирьом людям, що дивилися на Землю здалеку і повернулися розповісти про це.

Наступна зупинка — поверхня. Рано чи пізно.