Як уряд добиває промисловість цінами на електроенергію

Поки українська промисловість "загинається" через найвищі і Європі ціни на електроенергію, уряд методично проштовхує рішення щодо чергового збільшення граничних цін на електроенергію.

Дуже сумніваюся, що таке рішення якось полегшить вітчизняному бізнесу існування, я вже не кажу про розвиток.

Скоріш за все, це величезний лобізм з боку групи трейдерів.

Як кажуть: "Хтось бідує, а хтось жирує". Надприбутки посередників на ринку електрренергії під час війни - це погано монтується з мантрами Уряду про розвиток промисловості.

Тож оцінюємо по справах, а не по заявах.

А справи - це цінова "евтаназія" української промисловості.

Інколи складається враження, що дехто забув, що в країні йде війна.

Розберемо ситуація по порядку.

Зараз в Україні діють найвищі ціни на електроенергію в Європі. І це не перебільшення.

Наприклад, протягом цієї важкої зими вартість електроенергії в Україні складала в січні - 164 €/МВт·год (1-ше місце в Європі); в лютому - 192 €/МВт·год (1-ше місце); в березні 2026 - 133 €/МВт·год (3-тє місце).

Але це все одно у 1,5-2 рази дорожче, ніж у сусідніх Польщі, Угорщині, Румунії або Словаччині.

Коли в 2019 році вводилися price cap (або граничні ціни) на електроенергію для непобутових споживачів, це робилося для захисту вітчизняного виробника, гармонізації українського енергетичного ринку з європейським та створення умов для залучення інвестицій в розвиток енергетики.

Пройшло 7 років, але одне з реальних "досягнень" - надприбутки посередників. При цьому гранична ціна зростала щорічно.

Це не енергетична політка, це вбивство промисловості під час війни.

Фактично, була створена і успішно діє схема отримання надприбутків кількох посередників.

Кожне підняття "цінової стелі" в умовах структурного дефіциту це гарантований надприбуток для тих, хто має доступ до дефіцитних обсягів електроенергії і заздалегідь знає про підвищення або сам його ініціює.

Дійсно, навіщо вкладатися в будівництво нових потужностей генерації, шукати підходи оптимізації, шляхи зниження собівартості виробництва (особливо паливної складової) або нові джерела енергії, якщо прибуток можна отримувати за рахунок адміністративного підвищення ціни.

Які ж наслідки.

А в наслідку таких енергетичних схематозів страждає вітчизняний бізнес та кінцеві споживачі, які оплачують все це зі своєї кишені.

Всі ходять в магазин, і відчувають як зросли ціни за останні 4 роки.

Збільшення граничних цін на електроенергію призводить до зниження конкурентоспроможності експортно-орієнтованих галузей, скорочення виробництва та інвестиційних програм, зупинки частини промислових підприємств, втрати валютної виручки та посилення інфляції.

Але замість того, щоб шукати реальні шляхи виходу з кризи, держава знову збирається збільшити ціни на електроенергію.

Це, як в старому анекдоті: "Давайте корову годувати менше, а доїти більше".

Що далі?

Промисловість, особливо енергоємні галузі (машинобудування, металургія, хімпром і не тільки) вже б’ють на сполох, але їх не чують.

Складається враження, що ті, хто повинен захищати український бізнес, поставили собі за мету його добити.

Колишній прєм’єр а тепер міністр енергетики Денис Шмигаль мовчить про реальні причини дефіциту електроенергії і реальні рішення, натомість активно підтримує підвищення price cap — рішення, яке збагачує конкретні ФПГ.

Але збагачує за рахунок промисловості, тобто в кінцевому підсумку - за рахунок всіх нас.

Сім років в Україні діють price cap.

І регулярне збільшення граничних цін свідчить про структурний дефіцит генерації.

Потрібно нарешті усвідомити, що підвищення price cap не створює додаткових потужностей і не усуває причину проблеми.

Проте рішення є.

Мова йде про покладання спеціальних обов’язків на ринку газу.

Це державний механізм, що зобов’язує постачальників (зокрема Нафтогаз, який нагадаю дотепер є державною компанією) продавати газ за фіксованою ціною.

Саме завдяки цьому рішенню Україна не замерзла цієї зими.

Такий самий механізм можна ввести на газ для генерації електроенергії.

За попередніми розрахунками, ціна газа на рівні 19000 грн/1000 куб. м. гарантує період стабільності, який потрібен для нормалізації ситуації на ринку електроенергії.

Але за цей період необхідно зробити декілька важливих кроків:

- розширювати нецінові стимули імпорту електроенергії,

- прискорити розвиток міждержавних перетинів

- значно збільшити доступність фінансування для розвитку власної генерації непобутовими споживачами електроенергії.

І головне – не чіпати прайкеп, а навпаки – шукати шляхи здешевшання електроенергії для виробників України, адже при поточних цінах ми ризикуємо перетворитися на бідну аграрну державу, де виробництво, переробка та додана вартість вимре як явище.

Адже його чергове підвищення може стати останньою соломинкою, що переламає хребет українській промисловості.