Схема на 100 мільйонів: як підставні фірми заробляють на Урядовій гарячій лінії

Підставні фірми, фіктивні директори та компанії, оформлені на людей із судимостями і крадіжками - саме вони роками отримують державні контракти на обслуговування урядової гарячої лінії “15-45”. 

За цією схемою через три пов’язані між собою ТОВки з бюджету вивели майже 100 мільйонів гривень, використовуючи технічні послуги, які складно перевірити. Формально різні компанії, але з однаковими контактами, працівниками і фактичним управлінням однією особою.

У новму розслідуванні МЕЖІ -  хто заробляє буквально на людських проблемах? Як на послугах з технічного забезпечення виводять мільйони? І ключове – як до державної установи “Урядовий контактний центр” допустили фіктивні компанії?

Що таке Урядовий контактний центр

Урядову гарячу лінію “15-45” запустили майже десять років тому за прем’єрства Володимира Гройсмана. Проєкт подавався як інструмент прямої комунікації між громадянами і державою - у логіці “почую кожного” на рівні уряду.

Механіка виглядає так: люди звертаються зі своїми проблемами, ці звернення передаються на регіональний рівень, де їх мають вирішити. Після цього місцева влада звітує. У такому форматі контактний центр працює вже близько десяти років.

За офіційними даними, лише під час повномасштабної війни на лінію надійшло щонайменше мільйон звернень. У комунікації це подається як мільйон безкоштовних дзвінків для громадян.

Втім, “безкоштовність” цієї лінії умовна. Її робота фінансується з бюджету, ідеться про сотні мільйонів гривень на забезпечення функціонування центру.

Насправді тут діє система, у якій значна частина коштів спрямовується на пов’язані між собою компанії з ознаками фіктивності. Саме через них, за даними Межі, було перераховано майже 100 мільйонів гривень.

Схема на мільйон

Три ТОВки - Оллсейф, Найс-Айті та ВП-Айті надають послуги програмно-технічного забезпечення, оновлення-бізнес-процесів, налаштування обміну повідомленнями, створення телеграм-ботів. Саме на них протягом останніх 5 років вивели левову частину коштів. 

Чому ми звернули на них увагу? Бо, як виявилося, вони пов'язані між собою: 

1. ТОВки почергово змінюють одна одну: “відпрацювавши” півтора-два роки одна ТОВ замінює іншу. Спочатку послуги надає Оллсейф, потім – Найс-Айті, потім на її місце стає ВП-Айті;

2. фірми використовують однакові шаблони документів

3. дві з них мають однакову адресу реєстрації та одного й того ж директора й засновника. 

4. ці ТОВки мають одних і тих же технічних працівників, спільний контактний номер телефону.

Тобто за минулі 5 років послуги Урядовому контактному центру з забезпечення діяльності такої важливої комунікації з людьми надавали щонайменше 3 підставні компанії. Послуги, факт і повноту надання яких складно перевірити. 

Дві з цих компаній були оформлені на Олега Олефіра - людину, яка за документами є власником і директором, але суд встановив, що він не мав жодного відношення до діяльності фірм і вносив неправдиві дані при реєстрації. Його фірма, ТОВ Найс-Айті, натендерила понад 20 мільйонів гривень. 

Пізніше одну з його компаній, “ВП-Айті”, переоформили на Юлію Шапошникову. Вона разом із чоловіком пов’язана з понад 100 компаніями, частина з яких має ознаки фіктивності. На подружжя є судові ухвали щодо створення підприємств для відмивання коштів і податкових схем.

І Олефір, і Шапошникова - “підприємці”, які радше схожі на фіктарів, аніж на реальних надавачів послуг державі.Ввласниця фірми, яка отримала з бюджету вже майже 50 мільйонів гривень,  має судові ухвали за крадіжки з Епіцентру на Троєщині. Жінка виносила котячий корм, засоби гігієни, посуд для котів на 715 і 544 грн. 

Тим часом Олефір має судові ухвали за несплату за воду перед Київводоканалом.

Хто за цим стоїть?

Технічно контактний номер цих фірм, які заробляють мільйони на гарячій лінії, належить Ігорю Зенкіну. Це ключова дійова особа від постачальника послуг програмно-технічного забезпечення. 

Спочатку він був ФОПом та навіть засвітився як директор компаній-попередників (ТОВ Ені Блю Солюшинс, ТОВ Вінет), які надавали послуги у 2017-2019 роках цьому ж самому Урядовому контактному центру. А ще - Секретаріату уповноваженого ВРУ з прав людини та іншим державним структурам. Послуги - однотипні тим, що надають згадані 3 ТОВки, де Зенкін виступає як контактна особа.

У тендерній документації він технічний директор ВП Айті та працівник Оллсейф, який відповідає за адміністрування систем. А в телефонних книгах підписаний як “техпідтримка УКЦ”, “адмін уряд КЦ” або “Ігор по тендерам”.

Самі компанії працюють на спрощеній системі оподаткування, без ПДВ і з обмеженням річного доходу. Але ці обмеження системно ігноруються. Наприклад, ТОВ “ВП-Айті” у 2024 році при ліміті близько 8 мільйонів гривень отримало понад 30 мільйонів гривень від державних контрактів і при цьому не перейшло на загальну систему оподаткування.

У контрактах на обслуговування програмно-технічного комплексу передбачені десятки послуг, які формально надаються цілодобово. При цьому їхня вартість однакова, незалежно від змісту чи складності. Фактично мова йде про уніфіковану “сітку” цін, яка не має прив’язки до реального обсягу робіт. Ціна кожної послуги на 10 місяців – 588 тисяч гривень. 

Ця схема працює щонайменше десять років. І весь цей час державна установа, яка має забезпечувати комунікацію між громадянами і владою, фактично стала точкою стабільного заробітку для мережі фіктивних компаній.